1. Великий тлумачний словник сучасної мови

двійник

двійни́к

-а, ч.

1》 Особа, що має повну зовнішню схожість з іншою.

|| Друга половина за уявного роздвоєння особи.

2》 перен. Ідейно і духовно споріднений.

3》 тільки мн. Спарені предмети.

|| мисл. Те саме, що б'юксфлінт.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. двійник — двійни́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. двійник — див. схожий Словник синонімів Вусика
  3. двійник — ПОДО́БА (щось схоже на кого-, що-небудь; те, що нагадує собою когось, щось), ПОДОБИ́ЗНА, О́БРАЗ, КО́ПІЯ, ДУБЛІКА́Т, ДВІЙНИ́К (дуже схоже); НА́ТЯК (те, що нагадує собою когось, щось). Словник синонімів української мови
  4. двійник — ДВІЙНИ́К, а́, ч. 1. Особа, що має повну зовнішню схожість з іншою. Потім пригадала [Ліза], що Віра аж ніяк не вродливіша за неї, бо була її абсолютним двійником, і засміялася (Руд., Вітер.., 1958,128); *У порівн. Словник української мови в 11 томах
  5. двійник — Двійник, -ка м. У сусальщиковъ и золотильщиковъ по дереву: листки позолоченнаго серебра. --------------- Двійник, -ка м. Сортъ миски около семи вершковъ въ діаметрѣ. Вас. 181. Словник української мови Грінченка