двійник

ПОДО́БА (щось схоже на кого-, що-небудь; те, що нагадує собою когось, щось), ПОДОБИ́ЗНА, О́БРАЗ, КО́ПІЯ, ДУБЛІКА́Т, ДВІЙНИ́К (дуже схоже); НА́ТЯК (те, що нагадує собою когось, щось). — Хи, — подає свій голос від скрині сторож, і подоба усмішки майнула та й зникла на його зморшках (М. Стельмах); Загорнута в старовинні строї, Соломія скидалась на велику барвисту квітку, яка чомусь надбала подобизну жінки (Є. Гуцало); Синок, вірний образ батька та єдина потіха, єдина любов її життя, ..в тих самих росте ідеях (І. Франко); Вони (примуси) точна копія своїх господарів — дражливо, набурмосено гарчать один на одного (Я. Качура); Фантазія стародавніх людей взагалі мала нахил творити на небі дублікати всього того, що вона бачила на землі (Леся Українка); — А тепер ходімо по найкоштовніший скарб всесвіту, по справжній двійник Кіпріди — по прекрасну даму вельможного пана (З. Тулуб); — Що ж тепер нам робити? — шепотів Павлусь. І, зірвавшися, знову кидався вбік, роздивлявся, намагався знайти бодай якийсь натяк на справжній слід (О. Донченко).