1. Словник української мови Грінченка

держати

Держати, -жу, -жиш

гл.

1) Держать.

2) Имѣть у себя, держать. Нащо, мати, нащо, мати, собаки держати, коли паші сусідоньки уміють брехати. Млр. л. сб. 68.

3) Содержать, держать въ извѣстномъ состояніи. Держи відерце що-день біленьке, да й водицею повненьке. Мет. 224.

4) Удерживать, держать. Язиком що хоч кажи, а руки при собі держи. Ном. № 3819.

5) Соблюдать, охранять, исполнять. І рече Бог до Оврама: оце ж мусиш ти мій завіт держати. Св. П. І. кн. Мус. XVII. 9. Князя Вишневецькі держали православну віру. Стор. МПр. 62.

6) Терпѣть, выносить. Великі гріхи Бог держав.

7) Останавливать бѣгущаго. Держи злодія!

8) Содержать въ арендѣ. Він держить цю землю вже п'ятий рік.

9) Содержать, держать. Дівка Ориночка перевіз держала, святий вечір! Перевозила царів та панів, та отецьких синів. Мет. 333.

10) Быть женатымъ на. Іван держить Степанову сестру. Борзенск. у.

11) держати гроші. Имѣть чьи деньги на процентѣ. Він держить гроші отії пані, та думка була затахлувати, так ні, віддав. Лебед. у.

12) держати одказ. Отвѣчать. Я сам буду одказ держати. МВ. І. 133.

13) держати страж. Быть на часахъ. Як стояли ми в Кийові, то я з другими страж держав. ЗОЮР. І. 77.

14) держати у голові розум добрий. Быть благоразумнымъ, разсудительнымъ. Не потурай, дівчинонько, моїй розмовонці, держи сама розум добрий в своїй головонці. — Держала б я розум добрий да впустила в воду, не вповала на худобу, а на його вроду. Мет. 83.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. держати — держа́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. держати — Держа́ти (з ким?). Підтримувати стосунки, перебувати в стосунках. [Софія Окупевська] заговорила до мене українскою мовою, переконуючи мене, що мені треба писати не по-німецки, а для свого народу — по україньски — навчила фонетикою писати... Українська літературна мова на Буковині
  3. держати — Тримати, не відпускати, не випускати, не попускати, не віддавати; (дім) утримувати, вдержувати; (стелю) підтримувати; (без причини) затримувати, не пускати, не звільняти; (себе) поводити; (при собі) мати, зберігати; (уліво) рухатися, повертати. Словник синонімів Караванського
  4. держати — [деиржатие] -жу, держиеш, -жиемо, -жиете; нак. -жи, -ж'іт' Орфоепічний словник української мови
  5. держати — держу, держиш, недок., перех. 1》 Взявши в руки, рот, зуби і т. ін., не випускати; тримати. || Підставляти руки, посуд, тару і т. ін. для одержання чого-небудь. || Схопити за що-небудь, не відпускати від себе, не давати рухатися комусь, чомусь. || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. держати — 1. тримати, витримувати, витримати, дотримувати, дотримати, затримувати, затримати, позатримувати, отримувати, отримати, перетримувати, перетримати, поперетримувати, потримувати, потримати, підтримувати, підтримати, притримувати, притримати... Словник чужослів Павло Штепа
  7. держати — держа́ти тримати (ст) ◊ шта́му держа́ти → штама Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. держати — Богом свідчиться, а чорта за хвіст держиться. Лицемірний, удає побожного, а тяжко грішить. Держиться на жилах, як пісок на вилах. Про немічного чоловіка, що не годен устояти на ногах. Держи, що маєш, кажи, що знаєш. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. держати — див. зберігати; ховати Словник синонімів Вусика
  10. держати — держа́ти (гну́ти) фасо́н. 1. Триматися впевнено; не виказувати своїх почуттів (побоювання, сумніву, невпевненості і т. ін.). “Дурень, ще й усміхається!.. Певно, кішки по душі шкребуть, а він фасон гне..”, — думав про свого супутника Чаленко (О. Фразеологічний словник української мови
  11. держати — ЗАТРИ́МУВАТИ (залишати, утримувати кого-, що-небудь на якийсь час у певному місці, положенні), ЗАДЕ́РЖУВАТИ, БАРИ́ТИ, ГА́ЯТИ, ЗАГА́ЮВАТИ, ВГА́ЮВАТИ (УГА́ЮВАТИ) розм., ЗАБА́РЮВАТИ розм., ЗАБАРЯ́ТИ розм.; ТРИМА́ТИ, ДЕРЖА́ТИ (не відпускаючи). — Док. Словник синонімів української мови
  12. держати — Держа́ти, держу́, де́ржиш, -жать; де́ржачи Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. держати — ДЕРЖА́ТИ, держу́, де́ржи́ш, недок., перех. 1. Взявши в руки, рот, зуби і т. ін., не випускати; тримати. Держала в руках кухоль з водою та й впустила додолу (Н.-Лев., II, 1956, 19); [Явдошка:] Хіба вони гроші в зубах держать?... Словник української мови в 11 томах