держати
держа́ти
держу, держиш, недок., перех.
1》 Взявши в руки, рот, зуби і т. ін., не випускати; тримати.
|| Підставляти руки, посуд, тару і т. ін. для одержання чого-небудь.
|| Схопити за що-небудь, не відпускати від себе, не давати рухатися комусь, чомусь.
|| перен. Зберігати за собою, докладаючи до цього зусилля.
2》 Бути опорою чому-небудь; підтримувати.
3》 Надавши чому-небудь певного положення, зберігати в ньому.
4》 Змушувати залишатися, перебувати де-небудь.
|| Затримувати якими-небудь діями, справами.
|| Залишати у кого-небудь.
5》 Змушувати перебувати в якому-небудь стані, положенні. Держати місто в облозі.
|| Підтримувати, тримати в певному стані.
|| розм. Поводитися з ким-небудь, ставитися до когось певним чином.
6》 Зберігати, тримати де-небудь.
7》 розм. Тримати з метою використання.
|| Зберігати для чого-небудь.
|| заст. Мати який-небудь заклад, підприємство.
|| Тримати як робочу силу.
|| заст. Мати за дружину.
8》 без додатка, розм. Рухатися в певному напрямі.
9》 У сполученні з деякими іменниками означає: здійснювати те, що названо іменником.
10》 перен., безос. Бути в певному стані (про погоду).
Держати себе в руках — стримувати свої почуття, намагатися бути спокійним.
Значення в інших словниках
- держати — держа́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- держати — Держа́ти (з ким?). Підтримувати стосунки, перебувати в стосунках. [Софія Окупевська] заговорила до мене українскою мовою, переконуючи мене, що мені треба писати не по-німецки, а для свого народу — по україньски — навчила фонетикою писати... Українська літературна мова на Буковині
- держати — Тримати, не відпускати, не випускати, не попускати, не віддавати; (дім) утримувати, вдержувати; (стелю) підтримувати; (без причини) затримувати, не пускати, не звільняти; (себе) поводити; (при собі) мати, зберігати; (уліво) рухатися, повертати. Словник синонімів Караванського
- держати — [деиржатие] -жу, держиеш, -жиемо, -жиете; нак. -жи, -ж'іт' Орфоепічний словник української мови
- держати — 1. тримати, витримувати, витримати, дотримувати, дотримати, затримувати, затримати, позатримувати, отримувати, отримати, перетримувати, перетримати, поперетримувати, потримувати, потримати, підтримувати, підтримати, притримувати, притримати... Словник чужослів Павло Штепа
- держати — держа́ти тримати (ст) ◊ шта́му держа́ти → штама Лексикон львівський: поважно і на жарт
- держати — Богом свідчиться, а чорта за хвіст держиться. Лицемірний, удає побожного, а тяжко грішить. Держиться на жилах, як пісок на вилах. Про немічного чоловіка, що не годен устояти на ногах. Держи, що маєш, кажи, що знаєш. Приповідки або українсько-народня філософія
- держати — див. зберігати; ховати Словник синонімів Вусика
- держати — держа́ти (гну́ти) фасо́н. 1. Триматися впевнено; не виказувати своїх почуттів (побоювання, сумніву, невпевненості і т. ін.). “Дурень, ще й усміхається!.. Певно, кішки по душі шкребуть, а він фасон гне..”, — думав про свого супутника Чаленко (О. Фразеологічний словник української мови
- держати — ЗАТРИ́МУВАТИ (залишати, утримувати кого-, що-небудь на якийсь час у певному місці, положенні), ЗАДЕ́РЖУВАТИ, БАРИ́ТИ, ГА́ЯТИ, ЗАГА́ЮВАТИ, ВГА́ЮВАТИ (УГА́ЮВАТИ) розм., ЗАБА́РЮВАТИ розм., ЗАБАРЯ́ТИ розм.; ТРИМА́ТИ, ДЕРЖА́ТИ (не відпускаючи). — Док. Словник синонімів української мови
- держати — Держа́ти, держу́, де́ржиш, -жать; де́ржачи Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- держати — ДЕРЖА́ТИ, держу́, де́ржи́ш, недок., перех. 1. Взявши в руки, рот, зуби і т. ін., не випускати; тримати. Держала в руках кухоль з водою та й впустила додолу (Н.-Лев., II, 1956, 19); [Явдошка:] Хіба вони гроші в зубах держать?... Словник української мови в 11 томах
- держати — Держати, -жу, -жиш гл. 1) Держать. 2) Имѣть у себя, держать. Нащо, мати, нащо, мати, собаки держати, коли паші сусідоньки уміють брехати. Млр. л. сб. 68. 3) Содержать, держать въ извѣстномъ состояніи. Словник української мови Грінченка