держати
ЗАТРИ́МУВАТИ (залишати, утримувати кого-, що-небудь на якийсь час у певному місці, положенні), ЗАДЕ́РЖУВАТИ, БАРИ́ТИ, ГА́ЯТИ, ЗАГА́ЮВАТИ, ВГА́ЮВАТИ (УГА́ЮВАТИ) розм., ЗАБА́РЮВАТИ розм., ЗАБАРЯ́ТИ розм.; ТРИМА́ТИ, ДЕРЖА́ТИ (не відпускаючи). — Док.: затри́мати, заде́ржати, забари́ти, зага́яти, вга́яти (уга́яти). Я все поривався повернутися додому, але Семен Порфирович мене затримував (Л. Смілянський); Діти скоренько позлізали з плота й хотіли-таки зараз до Трьох лісків іти, але Тетяна задержала їх (Н. Кобринська); (Пріся:) Ой, Настуня, не бари мене, там же дома турбуються, де я поділась (С. Васильченко); — Іди, я тебе не гаятиму (А. Метлинський і М. Костомаров); — От загаяла, бісова баба! — мовив становий. — А ще кажуть, що в станового немає діла? З однією такою бабою скілько мороки набралися?.. (Панас Мирний); (Старости і бояри:) Забарила нас та Максимова мати Ласкавими словами, Солодкими медами (М. Кропивницький); Через це, щоб не забаряти Вас, так хутко і рвуся з цим листом (Панас Мирний); (Любов:) Ідіть собі спати, я не держу вас (Леся Українка). — Пор. 3. стри́мувати.
ПІДТРИ́МУВАТИ (не давати упасти, похилитися комусь, чомусь), ПІДДЕ́РЖУВАТИ, ПРИТРИ́МУВАТИ, ПРИДЕ́РЖУВАТИ, УТРИ́МУВАТИ (ВТРИ́МУВАТИ), УДЕ́РЖУВАТИ (ВДЕ́РЖУВАТИ), ТРИМА́ТИ, ДЕРЖА́ТИ, ПІДПИРА́ТИ, ПІДСТРАХО́ВУВАТИ, ПОПИРА́ТИ розм. — Док.: підтри́мати, підде́ржати, притри́мати, приде́ржати, утри́мати (втри́мати), уде́ржати (вде́ржати), підпе́рти, підстрахува́ти. В саду, в глухій алеї, кульгає пані, її запобігливо підтримує економ (С. Васильченко); Одною рукою піддержує (Тур) бранку, а другою править коня (П. Куліш); Володко вертівся на човні так, що аж доводилось його за полу притримувати (Ірина Вільде); — Щось вітер нині розігрався, — сказав один парубок, придержуючи капелюха на голові (Н. Кобринська); Кассандра поривається кинутись з муру на поле, сестра утримує і бореться з нею (Леся Українка); І сам ти впав був од тяжкої рани, Та прапор полку у руці втримав (М. Рильський); (Муза:) Він рад серед бою Лягти головою, Аби не впустить корогви, Він чесно поляже, Товаришам скаже: "Я вдержав, держіть тепер ви!" (Леся Українка); Ми з Жабі йшли поруч, близько притиснувшись одне до одного, захищаючись од вітру та тримаючи одно одного по вибоїнах потрощеного бруку (О. Досвітній); На пні сиділа молодиця, Підперши щоку кулаком (Л. Боровиковський); Тепер спускатися доводиться по слизькій, стрімкій стіні, чіпляючись за найменші виступи, підстраховуючи один одного (з журналу); Люда стояла в сінях, босими міцними ногами попираючи ляду (Л. Первомайський).
ТРИМА́ТИ (узявши щось у руки, в рот, у зуби тощо не випускати), ДЕРЖА́ТИ, УТРИ́МУВАТИ (ВТРИ́МУВАТИ), УДЕ́РЖУВАТИ (ВДЕ́РЖУВАТИ), ПРИТРИ́МУВАТИ (злегка). Військові співці славутні, Всі вони були при зброї, А в руках тримали лютні (Леся Українка); (Явдошка:) Хіба вони гроші в зубах держать? (Панас Мирний); Марина зіп'ялась навшпиньки й зірвала яблуко. Але не втримала — впустила (А. Головко); Долорес удержує її за руку (Леся Українка); З трудом лише притримувала його Регіна, щоб не впав під колеса вагона (І. Франко).
УТРИ́МУВАТИ (мати, доглядаючи, годуючи — худобу, птицю), ТРИМА́ТИ, ДЕРЖА́ТИ розм. Утримувати в господарстві одночасно 75 тисяч голів птиці нелегко (з журналу); Не був він як кожний гуцул: поля не мав, маржини не тримав (Г. Хоткевич); Вже Ганя.. держала корову, мала доволі молока (І. Нечуй-Левицький).
Значення в інших словниках
- держати — держа́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- держати — Держа́ти (з ким?). Підтримувати стосунки, перебувати в стосунках. [Софія Окупевська] заговорила до мене українскою мовою, переконуючи мене, що мені треба писати не по-німецки, а для свого народу — по україньски — навчила фонетикою писати... Українська літературна мова на Буковині
- держати — Тримати, не відпускати, не випускати, не попускати, не віддавати; (дім) утримувати, вдержувати; (стелю) підтримувати; (без причини) затримувати, не пускати, не звільняти; (себе) поводити; (при собі) мати, зберігати; (уліво) рухатися, повертати. Словник синонімів Караванського
- держати — [деиржатие] -жу, держиеш, -жиемо, -жиете; нак. -жи, -ж'іт' Орфоепічний словник української мови
- держати — держу, держиш, недок., перех. 1》 Взявши в руки, рот, зуби і т. ін., не випускати; тримати. || Підставляти руки, посуд, тару і т. ін. для одержання чого-небудь. || Схопити за що-небудь, не відпускати від себе, не давати рухатися комусь, чомусь. || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
- держати — 1. тримати, витримувати, витримати, дотримувати, дотримати, затримувати, затримати, позатримувати, отримувати, отримати, перетримувати, перетримати, поперетримувати, потримувати, потримати, підтримувати, підтримати, притримувати, притримати... Словник чужослів Павло Штепа
- держати — держа́ти тримати (ст) ◊ шта́му держа́ти → штама Лексикон львівський: поважно і на жарт
- держати — Богом свідчиться, а чорта за хвіст держиться. Лицемірний, удає побожного, а тяжко грішить. Держиться на жилах, як пісок на вилах. Про немічного чоловіка, що не годен устояти на ногах. Держи, що маєш, кажи, що знаєш. Приповідки або українсько-народня філософія
- держати — див. зберігати; ховати Словник синонімів Вусика
- держати — держа́ти (гну́ти) фасо́н. 1. Триматися впевнено; не виказувати своїх почуттів (побоювання, сумніву, невпевненості і т. ін.). “Дурень, ще й усміхається!.. Певно, кішки по душі шкребуть, а він фасон гне..”, — думав про свого супутника Чаленко (О. Фразеологічний словник української мови
- держати — Держа́ти, держу́, де́ржиш, -жать; де́ржачи Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- держати — ДЕРЖА́ТИ, держу́, де́ржи́ш, недок., перех. 1. Взявши в руки, рот, зуби і т. ін., не випускати; тримати. Держала в руках кухоль з водою та й впустила додолу (Н.-Лев., II, 1956, 19); [Явдошка:] Хіба вони гроші в зубах держать?... Словник української мови в 11 томах
- держати — Держати, -жу, -жиш гл. 1) Держать. 2) Имѣть у себя, держать. Нащо, мати, нащо, мати, собаки держати, коли паші сусідоньки уміють брехати. Млр. л. сб. 68. 3) Содержать, держать въ извѣстномъ состояніи. Словник української мови Грінченка