держати

ДЕРЖА́ТИ, держу́, де́ржи́ш, недок., перех.

1. Взявши в руки, рот, зуби і т. ін., не випускати; тримати.

Держала в руках кухоль з водою та й впустила додолу (Н.-Лев., II, 1956, 19);

[Явдошка:] Хіба вони гроші в зубах держать? (Мирний, V, 1955, 122);

З вулиці входить дід Терешко.. В руках держить великий букет (Зар., Антеї, 1962, 5);

// Підставляти руки, посуд, тару і т. ін. для одержання чого-небудь.

— Держи свій оклунок… от насипав… от і йди собі; тут тобі на місяць (Кв.-Осн., II, 1956, 134);

[Круста (підводить кухля):] Держіть фіали! [Люцій:] Я не п’ю, спасибі (Л. Укр., II, 1951, 400);

— Ану? виверніть кишені: Що там є такого? А ви, хлопці, держіть жмені… (Г.-Арт., Байки.., 1958, 140);

// Схопивши за що-небудь, не відпускати від себе, не давати рухатися комусь, чомусь.

[Сестра Серахвима:] Ми вели її під руки і держали кріпко… (Мирний, V, 1955, 116);

І на весь гай гукать зачав [Вовк]: — Ой ненечко! Рятуйте! Поможіте! Ловіте злодія, держіте! Добро моє покрав (Гл., Вибр., 1957, 50);

Остап схопився з криком: — Держіть ляха! Ловіть коня, ловіть!! (Довж., І, 1958, 243);

// перен. Зберігати за собою, докладаючи до цього зусилля.

2. Бути опорою чому-небудь; підтримувати.

Міцні залізні штаби, що держали глуху браму, іржа проїла, зламалися, брама лежала долі (Мирний, IV, 1955, 16);

Коли й умре котра з них [смерек], переживши п’ять століть, — не дають їй упасти,.. ослабити ряди. Підставляють плечі, обхоплюють руками і держать (Хотк., II, 1966, 106).

3. Надавши чому-небудь певного положення, зберігати в ньому.

— Ти тільки подивись, як вона ходить, як говорить, як держить стан (Н.-Лев., II, 1956, 77);

Вони вправно й гарно загрібали веслами, а старий держав стерно (Смолич, І, 1958, 46).

4. Змушувати залишатися, перебувати де-небудь.

Хан держить Богдана в своєму наметі й не пускає в битву (Н.-Лев., III, 1956, 308);

То ж послухайте старого: Не держіть узаперті Цього щиглика малого, Бо загине в самоті! (Граб., І, 1959, 141);

Колись держали у полоні Тут [в Авіньйоні] пап французькі королі (Рильський, III, 1961, 257);

// Затримувати якими-небудь діями, справами.

— Чого ж ти нас держиш надворі? Веди вже у хату (Мирний, III, 1954, 299);

[Любов:] Ідіть собі спати, я не держу вас (Л. Укр., II, 1951, 63);

// Залишати у кого-небудь.

Не держи їх [малюнки] тільки довго у фотографа (Шевч., VI, 1957, 179);

— Якщо недовго будете держати [список] у себе — то згодний, — одказав я. — Держатиму, скілько буде треба, — неласкаво мовив становий (Мирний, IV, 1955, 381).

5. Змушувати перебувати в якому-небудь стані, положенні.

Держати місто в облозі;

// Підтримувати, тримати в певному стані.

Вони так добре держали дім, так уміли дбать, як їх покійна мати (Н.-Лев., І, 1956, 351);

Дружина лікаря.. держала всю господу, як розумні бджоли вулик (Рильський, Мости, 1948, 101);

// розм. Поводитися з ким-небудь, ставитися до когось певним чином.

[Мавка:] Який бо ти, дідусю, став суворий! Се ти мене отак держати будеш, як Водяник Русалку? (Л. Укр., III, 1952, 197);

— Адже коваль держить єї [її] як рідну дитину. Схоче погуляти чи між посестри піти, то він їй прецінь не боронить (Фр., VII, 1951, 86).

6. Зберігати, тримати де-небудь.

— А поки-що, держіть свої грошенята при собі, та й не хваліться про їх нікому (Мирний, V, 1955, 392);

Дуже негарно з Лідиного боку держати отруту на столі, не під замком (Коцюб., III, 1956, 185).

7. розм. Тримати з метою використання.

Вже Ганя купила гарненьку канапу, справила гарну одежу,.. держала корову, мала доволі молока (Н.-Лев., І, 1956, 156);

— Десятків зо два коней завжди держав [князь Куракін], пар тридцять волів (Головко, II, 1957, 498);

// Зберігати для чого-небудь.

Стояв у неї на городі, В кострі на зиму очерет; ..Як порох був уже палкенький, Його й держали на підпал (Котл., І, 1952, 86);

По обіді обсядуться всі гуртом під хатою.. Мати винесе з хати миску з насінням (про свято держить), поставить у коло (Головко, II, 1957, 401);

// заст. Мати який-небудь заклад, підприємство.

У коршмаря [корчмаря], що недалеко скиту Держав шинок, була одна дочка (Фр., XIII, 1954, 289);

Стара інвалідка Юзефа держала тут притулок для бездомних моряків (Смолич, V, 1959, 472);

// Тримати як робочу силу.

Держав батраків.., так тільки і знав, що год з году усе багатів (Кв.-Осн., II, 1956, 311);

[Василь:] Може, і я розживусь і наймитів тоді держатиму, то й не буду сам за плугом ходить (Кроп., II, 1958, 150);

// заст. Мати за дружину.

Сам Мотуз докопався, що Грицаїв дядько держав його рідну тітку (Н.-Лев., IV, 1956, 224);

Зять Семен.. живе у старого Проця в приймах, бо держить старшу Процеву доньку Марію (Ю. Янов., І, 1958, 568).

8. без додатка, розм. Рухатися в певному напрямі.

— Держи цабе, то якраз потрапимо в ворота до клуні (Н.-Лев., II, 1956, 232);

Воли були здорові, комашинкою здавався біля них Яшко.. Ззаду гукнули: — Соб держи, соб! (Головко, І, 1957, 127);

— Держи за мною. Гаврило слухняно повів за ним биків (Тют., Вир, 1964, 89).

9. У сполуч. з деякими іменниками означає: здійснювати те, що названо іменником.

Держали ми знов раду з Лукашем (Вовчок, VI, 1956, 248);

— Ну, ті, певно, довго служили при війську, що й тепер іще, на старості, держать крок (Фр., III, 1950, 213);

— То, може, в наш університет спробуєш держати екзамен? (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 153);

— І обиду, товаришу, тут нічого держати (Мушк., Чорний хліб, 1960, 92).

10. перен., безос. Бути в певному стані (про погоду).

Починалася весна; хоч ще звечора й держало заморозками, а проте вдень так світило, так гріло ясне сонечко! (Мирний, III, 1954, 60).

◊ Держа́ти банк див. банк;

Держа́ти в голові́ що — думати, пам’ятати про що-небудь;

Держа́ти ві́жки в рука́х див. ві́жки;

Держи́ в оби́дві жме́ні — не розраховуй, не надійся (говориться глузливо тому, хто сподівається що-небудь отримати).

Нарізку власть йому зробить! Якраз! — держи в обидві жмені! Треба самовільно брати її, землю (Головко, II, 1957, 220);

Держа́ти в рука́х кого — тримати кого-небудь в залежності, не давати комусь волі.

Мати.. радила, щоб він таки держав Онисю в руках і не попускав віжок (Н.-Лев., III, 1956, 60);

В Гершковій коморі згоріли якісь папери, квитки та записи, которими буцімто Гершко держав пана в руках (Фр., III, 1950, 44);

Держа́ти зви́чаїв, рідко — дотримуватися звичаїв.

[Xуса:] Мати, як стара людина, не розбирає, що в часи новітні не можна звичаїв старих держати (Л. Укр., III, 1952, 181);

Держа́ти ка́мінь за па́зухою див. ка́мінь;

Держа́ти курс (лі́нію) на кого, що — скеровувати свою увагу на кого-, що-небудь, орієнтуватися на когось, щось.

— Тепер я держу лінію не на мужиків, а більше на дівчат та на підлітків (Гончар, Таврія.., 1957, 24);

Держа́ти курс (путь) куди — рухатися у певному напрямі.

Скромно поцікавився [Йонеску], звідки подорожує і куди держить путь поважна іноземка (Смолич, І, 1958, 48);

Аж дивлюся — то машини до криниці держать путь (Гонч., Вибр., 1959, 114);

Держа́ти на сві́ті кого — підтримувати чиє-небудь життя.

— Ти мою старість веселиш, ти мене на світі держиш!.. (Кв.-Осн., II, 1956, 426);

Вона [корова], так сказати, держала їх обоє [обох] на світі, і його [Петруся] і бабу Василиху (Фр., IV, 1950, 29);

Держа́ти пе́ршість (пере́д) в чомусь — бути першим (в роботі, змаганні і т. ін.).

Знов держить вона перед чи на весіллях, чи на музиках. Хлопці липнуть до неї (Н.-Лев., І, 1956, 87);

Не підкачали й на цій ми ділянці. Першість держали, як дружна сім’я (С. Ол., Вибр., 1959, 102);

Держа́ти під замко́м див. замо́к;

Держа́ти під сукно́м — залишати без уваги, не просувати далі.

Написав я і третю п’єсу та вже держу її під сукном,… (Збірник про Кроп., 1955, 369);

Держа́ти ру́ку за ким, за кого — бути чиїм-небудь прихильником, підтримувати когось.

— Так, сину, так! Держи руку за жінкою, а матері не можна буде далі в своїй хаті й слова промовити (Н.-Лев., II, 1956, 287);

— За багатиря руку держить! (Головко, II, 1957, 247);

Держа́ти свої́ не́рви в рука́х — те саме, що Держа́ти себе́ в рука́х.

Маю одвагу в характері — ..умію спокійно розважати в тривожні моменти, держати свої нерви в руках (Л. Укр., III, 1952, 693);

Держа́ти себе́ як — поводитися певним чином.

—У нас хоч роботи і небагато, а держи себе гаразд (Мирний, IV, 1955, 151);

Паном себе держить [гість], гордо й гідно (Перв., II, 1958, 275);

Держа́ти себе́ в рука́х — стримувати свої почуття, намагатися бути спокійним.

Пиши мені хоч по кілька слів щодня, а то я забуду свою обіцянку держати себе в руках і зовсім скисну (Коцюб., III, 1956, 179);

Держа́ти умо́ву, рідко — дотримуватися умови.

[Мавка:] Се так держиш умову з дядьком Левом? (Л. Укр., III, 1952, 25);

Держа́ти у секре́ті див. секре́т;

Держа́ти язи́к за зуба́ми (на при́в’язі) див. язи́к;

Но́ги не де́ржать— про дуже сильну втому чи слабість.

[Матушка гуменя:] Все тіло тремтить, не держать мене ноги… (Мирний, V, 1955, 111).