держатися

ДЕРЖА́ТИСЯ, жу́ся, жи́шся, недок.

1. Схопившись, учепившись за кого-, що-небудь, зберігати якесь положення; триматися.

Щоб не впасти, руками держиться [сотник] за днище (Кв.-Осн., II, 1956, 204);

Від сильного ривка Мандрика, що держався за ручку [дверей], вилетів у коридор (Довж., І, 1958, 371);

*Образно. Але корінням грунту кам’яного Вона [смерічка] так цупко держиться завжди, Що не боїться вітру дощового (Павл., Бистрина, 1959, 83);

// перен. Прагнути зберегти що-небудь для себе, утримати за собою.

Чи то врешті у Бертольда Притомилося лицарство, Чи то владар бусурманський Міцно так державсь за царство, — Тільки твердо так трималось Місто гордеє, уперте (Л. Укр., І, 1951, 375);

Та й держалась же Конониха за те життя, як борона за траву (Григ., Вибр., 1959, 324);

// Притуливши руку до кого-, чого-небудь або поклавши руку на когось, щось, залишати її в такому положенні.

На березі сидить турок у червоній чалмі, держачись за кинджал (Вовчок, І, 1955, 297).

2. Утримуватися на якій-небудь опорі, з допомогою чого-небудь; бути укріпленим на чомусь.

Держиться, як пісок на вилах (Укр.. присл.., 1955, 306);

Листя з кущів вже зовсім обсипалось внизу, тільки держалося на вершечках (Н.-Лев., III, 1956, 266);

Голова у неї [старої], наче в п’яної, хиталася, не держалася на в’язах (Мирний, І, 1954, 361);

// перен. Існувати, спираючись на кого-, що-небудь, грунтуватися на чомусь, підтримуватися чим-небудь.

— Через них, через дітську [дитячу] славу вона [мати] держиться на світі (Кв.-Осн., II, 1956, 343);

[Ізоген:] Наш ворог тямить, чим держиться церква (Л. Укр., III, 1952, 297);

Наймана праця держиться виключно на конкуренції робітників між собою (Комун. маніф., 1947, 26).

3. Перебувати в певному стані, положенні, зберігаючи його в той чи інший спосіб.

Він випірнув зараз же і поплив до Семена, що ще держався на воді (Гр., Без хліба, 1958, 47);

Славетний акин [Джамбул] держиться в сідлі вже більше, як вісімдесят літ життя (Мас., Життя.., 1960, 74).

4. Знаходитися де-небудь, займати якесь місце, положення.

Одна Неріса танцює, все держачись позад Антея (Л. Укр., III, 1952, 463);

— Держись мені хати, не блукай по ночах! (Коцюб., І, 1955, 271);

— Держися місця. Перетерпиш кару… Якось воно буде (Донч., III, 1956, 63).

5. Надавши певного положення тілові, зберігати його; стояти в якій-небудь позі.

Наділа [Христя] й корсетку. — Держись рівно! (Мирний, III, 1954, 179);

// перен., розм. Поводитися, триматися певним чином.

Панна Анеля мовчала, держалась сухо і наче осторонь (Коцюб., II, 1955, 246);

Треба було оскупно [скупо] видавати на їду і на всякі найконечніші потреби, щоби тілько про людське око держатися сяк-так з гонором (Фр., III, 1950, 156).

6. розм. Залишатися в доброму стані, не псуватися.

Габелок державсь та комір Василевого каптанка не видержав, лопнув (Мирний, IV, 1955, 108).

7. перен. Не відступати, не здаватися; міцно стояти, триматися.

— Затявся пан, держімось і ми (Коцюб., II, 1955, 54);

Цілий уже тиждень держаться озеряни. Вже двічі набігали козаки, а нічого не вдіють (Головко, II, 1957, 328);

— Держись, Марійко, щоб мені там того… Щоб усіх партизанів на ноги поставила (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 133);

// Стримувати себе, утримуватися, кріпитися.

Старі держались і не дуже напивались, доки на вечірці гуляли панни та паничі (Н.-Лев., III, 1956, 76);

Серце, як молотком, гамселило у груди. Він все держався (Мирний, IV, 1955, 59);

— А ми держались-держались, та таки перед світом поборов нас сон (Тют., Вир, 1964, 28).

8. чого. Дотримуватися певного напряму в русі.

Остапові здавалося, що вони мусять держатися правої руки; Соломія ж, навпаки, доводила, що їм слід йти вліворуч (Коцюб., І, 1955, 359);

*Образно. Іван, ще дитиною напрямований [спрямований] по хліборобській дорозі, так її й держався (Мирний, II, 1954, 109).

9. чого, перен. Дотримуватися чого-небудь, діяти згідно з чим-небудь.

— Я пригадав собі, що зустрічався з ним і в іншому товаристві, де він держався крайніх поглядів та виставляв себе демократом (Коцюб., І, 1955, 253).

10. Пас. до держа́ти 1-7.

Прийшли з череди вівці (двійко було іще з приданого — держиться їх заради дитини) (Головко, II, 1957, 198).

◊ Де (в чо́му) [ті́льки] та душа́ де́ржиться — про кволу, слабосилу, хворобливу людину.

— Вони [Ганна Антонівна] дуже тендітні, худенькі, де в них та душа держиться — їй-богу, не знаю (Ю. Янов., І, 1958, 240);

Держа́тися бе́рега:

а) пливти, йти і т. ін., не віддаляючись від берега.

— І ногами тріпає [о. Артемій у воді], і косами, і полами! Крутиться, вертиться і берега не держиться: гірше за млина! — додавав жартів Леонід Семенович (Н.-Лев., IV, 1956, 138);

б) бути обережним, уважним; не ризикувати;

Держа́тися ку́пи — бути разом.

Те давнє лихо не різнило людей,.. навчало держатися купи (Мирний, IV, 1955, 258);

— Держімось купи, братця: в гурті наша й сила, і наш порятунок (Головко, II, 1957, 328);

Держа́тися на волоси́ні див. волоси́на;

Держа́тися на сві́ті — жити, животіти.

Треба чимось жити, треба якось на світі держатися (Фр., І, 1955, 370);

Держа́тися плу́га — бути хліборобом.

— Держіться, діти, плуга, то якось будете жити на світі (Стельмах, І, 1962, 147);

Держа́тися руки́ (сторони́) чиєї — бути на чиємусь боці, підтримувати когось.

Чіпка й собі, хоч і бачив, що мати ні в чому не винна, держався руки жінки, а за нею — й тещі (Мирний, II, 1954, 284);

Держа́тися свого́ бе́рега — не братися не за свої справи, знати свою справу, пильнувати свого.

Усяк до чого-небудь взявся. Той робить те, другий — друге; Всяк свого б берега й держався… (Гл., Вибр., 1957, 72);

Ле́две на нога́х держа́тися — насилу ходити, робити щось (при дуже сильній втомі, слабості).

— Страшно було глянути на Петра Федоровича! Він ледве-ледве на ногах держався (Мирний, І, 1954, 339);

Таке́, що й ку́пи не де́ржиться — нісенітниця.

[Староста:] Та що це ти, бабо, вигадуєш щось таке, що й купи не держиться? (Кроп., IV, 1960, 107);

Про Уляну таке бувало верзе, що й купи не держиться (Мур., Жила.. вдова, 1960, 58);

Ті́льки держи́сь (держі́ться)! —вигук, що застерігає від сильного вияву чогось або попереджає про цей вияв.

— От уже менші панки та полупанки, так там уже тільки держись! І даєш, і не надаси (Кв.-Осн., II, 1956, 282);

Роздратує її раніше чим-небудь, і тоді тільки держись: Марина так почне в’язати, що два косарі не вспішаться за нею косити (Григ., Вибр., 1959, 226).