дещо
Дещо
мѣст. Кой-что, нѣчто. Я маю дещо братові переслати. МВ. І. 28. В селі довго говорили дечого багато. Шевч. 74. Погомоніли де про що і роз'їхались. Хата.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дещо — де́що займенник Орфографічний словник української мови
- дещо — ДЕЩО – ДЕ ЩО Дещо. 1. р. дечого, займ. Небагато чого; щось; що-небудь таке, чого не хочуть називати. – Я дещо чула з її розмови (І.Нечуй-Левицький); Багато дечого ще плела куховарка (Панас Мирний); Я щось маю розпитати, Дещо розказати (Т.Шевченко). Літературне слововживання
- дещо — зай., щонебудь, щось; не знати <�невідомо> що, хтозна-що; ПР. трохи. Словник синонімів Караванського
- дещо — дечого, дечим, займ. неознач. Небагато чого; що-небудь, щось. || Що-небудь таке, чого не хочуть називати. || у знач. присл. Те саме, що трохи. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дещо — ДО́СИТЬ (якоюсь, деякою мірою), ДОВО́ЛІ, ДЕ́ЩО. Сигарета, здається, була досить вогкою, бо раз у раз гаснула (Ю. Андрухович); Всім спершу якось ніяково, а потім дуже весело стало. Почались доволі скоромні жарти, приказки, вигадки (В. Словник синонімів української мови
- дещо — Де́що, де́чого, де́чому, з де́чим і де́ з чим, в де́чому і де́ в чому Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- дещо — ДЕ́ЩО, де́чого, де́чим (прийм. звичайно відокремлюють частку «де» від займенника «що» і стоять між ними), займ. неознач. Небагато чого; що-небудь, щось. На третій день Іванко лишився сам варити страву, а товариші пішли у ліс, щоб дечого роздобути (Укр.. Словник української мови в 11 томах