дещо

ДЕ́ЩО, де́чого, де́чим (прийм. звичайно відокремлюють частку «де» від займенника «що» і стоять між ними), займ. неознач. Небагато чого; що-небудь, щось.

На третій день Іванко лишився сам варити страву, а товариші пішли у ліс, щоб дечого роздобути (Укр.. казки, 1951, 109);

Раїса навіть де в чому впливала на духовного отця (Коцюб., І, 1955, 323);

// Що-небудь таке, чого не хочуть називати.

— Вийди, Катре, з хати: Я щось маю розпитати, Дещо розказати (Шевч., І, 1951, 323);

[Юля:] А я заскочила.. на хвилин тридцять. Взяти галоші і ще дещо (Мороз, П’єси, 1959, 211);

// у знач. присл. Те саме, що тро́хи.

Нам здається, необхідно дещо уточнити намічені строки введення в дію нових буровугільних підприємств тресту (Рад. Укр., 11.1 1959, 2).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дещо — де́що займенник Орфографічний словник української мови
  2. дещо — ДЕЩО – ДЕ ЩО Дещо. 1. р. дечого, займ. Небагато чого; щось; що-небудь таке, чого не хочуть називати. – Я дещо чула з її розмови (І.Нечуй-Левицький); Багато дечого ще плела куховарка (Панас Мирний); Я щось маю розпитати, Дещо розказати (Т.Шевченко). Літературне слововживання
  3. дещо — зай., щонебудь, щось; не знати <�невідомо> що, хтозна-що; ПР. трохи. Словник синонімів Караванського
  4. дещо — дечого, дечим, займ. неознач. Небагато чого; що-небудь, щось. || Що-небудь таке, чого не хочуть називати. || у знач. присл. Те саме, що трохи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. дещо — ДО́СИТЬ (якоюсь, деякою мірою), ДОВО́ЛІ, ДЕ́ЩО. Сигарета, здається, була досить вогкою, бо раз у раз гаснула (Ю. Андрухович); Всім спершу якось ніяково, а потім дуже весело стало. Почались доволі скоромні жарти, приказки, вигадки (В. Словник синонімів української мови
  6. дещо — Де́що, де́чого, де́чому, з де́чим і де́ з чим, в де́чому і де́ в чому Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. дещо — Дещо мѣст. Кой-что, нѣчто. Я маю дещо братові переслати. МВ. І. 28. В селі довго говорили дечого багато. Шевч. 74. Погомоніли де про що і роз'їхались. Хата. Словник української мови Грінченка