дещо
ДО́СИТЬ (якоюсь, деякою мірою), ДОВО́ЛІ, ДЕ́ЩО. Сигарета, здається, була досить вогкою, бо раз у раз гаснула (Ю. Андрухович); Всім спершу якось ніяково, а потім дуже весело стало. Почались доволі скоромні жарти, приказки, вигадки (В. Винниченко); Жіночність, темперамент, вередливість та інші чарівні витребеньки у письменницьких дружин дещо притлумлені (А. Крижанівський).
ТРО́ХИ (до деякої міри, не дуже сильно тощо); ДЕ́ЩО, ЗЛЕ́ГКА, ТРО́ШКИ (ТРІ́ШКИ) розм., ТРО́ХА діал., ТРО́ШКА діал., ПОТИХЕ́НЬКУ (ПОТИХЕ́НЬКО) розм., ПОТИХЕ́СЕНЬКУ розм. Як ось став вітер ущухати, І хвилі трохи уляглись (І. Котляревський); Мовив (Боб) дещо зневажливо..: — Ану зійдіть із дороги, ми пройдемо!.. (Є. Гуцало); А її очі сіяли, обличчя злегка зашарілось, рухи стали жвавіші (Леся Українка); Оксані стало на душі трошки веселіше (Г. Квітка-Основ'яненко); Рука потихеньку щеміла (Ю. Яновський).
ТРО́ХИ (у незначній кількості); ДЕ́ЩО, ТРО́ШКИ (ТРІ́ШКИ) розм., ДЕ́ЩИЦЮ розм., КРИ́ХТУ розм., ДРІ́БКУ розм., КА́ПЛЮ розм., КРА́ПЛЮ розм., ТРО́ХА діал., ТРО́ШКА діал. Потім бабця Анна ті чоботи продала і принесла трохи хліба (І. Микитенко); — Я дещо чула з її розмови (І. Нечуй-Левицький); — Дайте мені, голубко, борщику трошки.. Хоч дві ложечки (М. Коцюбинський); Старий уже був Грицько Вересай і виходив на люди тільки теплої пори, та й то в базарний день, щоб заробити дещицю (Ф. Бурлака); — Допоможи він мені крихту, каплю... і я б тепер багач на всю губу був (Панас Мирний); — Пождіть дрібку (О. Ковінька); — Відпочинку б хоч каплю мені (П. Грабовський). — Пор. 1. ма́ло.
ЩО-НЕ́БУДЬ (невизначений або невідомий предмет, якесь явище тощо), ЩОСЬ, ДЕ́ЩО. (Острожин:) Заграйте що-небудь, з ласки вашої (Леся Українка); Чує щось душа, та мені не каже (прислів'я); Товариші пішли у ліс, щоб дечого роздобути (казка).
Значення в інших словниках
- дещо — де́що займенник Орфографічний словник української мови
- дещо — ДЕЩО – ДЕ ЩО Дещо. 1. р. дечого, займ. Небагато чого; щось; що-небудь таке, чого не хочуть називати. – Я дещо чула з її розмови (І.Нечуй-Левицький); Багато дечого ще плела куховарка (Панас Мирний); Я щось маю розпитати, Дещо розказати (Т.Шевченко). Літературне слововживання
- дещо — зай., щонебудь, щось; не знати <�невідомо> що, хтозна-що; ПР. трохи. Словник синонімів Караванського
- дещо — дечого, дечим, займ. неознач. Небагато чого; що-небудь, щось. || Що-небудь таке, чого не хочуть називати. || у знач. присл. Те саме, що трохи. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дещо — Де́що, де́чого, де́чому, з де́чим і де́ з чим, в де́чому і де́ в чому Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- дещо — ДЕ́ЩО, де́чого, де́чим (прийм. звичайно відокремлюють частку «де» від займенника «що» і стоять між ними), займ. неознач. Небагато чого; що-небудь, щось. На третій день Іванко лишився сам варити страву, а товариші пішли у ліс, щоб дечого роздобути (Укр.. Словник української мови в 11 томах
- дещо — Дещо мѣст. Кой-что, нѣчто. Я маю дещо братові переслати. МВ. І. 28. В селі довго говорили дечого багато. Шевч. 74. Погомоніли де про що і роз'їхались. Хата. Словник української мови Грінченка