1. Словник української мови Грінченка

добуток

Добуток, -тку

м. Пріобрѣтеніе. добутки. Приплодъ (ягнята, телята). Шух. І. 36.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. добуток — добу́ток іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. добуток — -тку, ч. 1》 Те, що одержано, добуто працею. 2》 мат. Число, одержане після множення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. добуток — ДОБУ́ТОК, тку, ч. 1. Те, що одержано, добуто працею. Товариство почало виходити з куреня, здоровкалось з рибалками, котрі порались то коло снасті, то коло свого убогого добутку (Мирний, І, 1954, 349); Я й без вас добуток маю: Ш’ю черевики восени... Словник української мови в 11 томах