добуток
добу́ток
-тку, ч.
1》 Те, що одержано, добуто працею.
2》 мат. Число, одержане після множення.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- добуток — добу́ток іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- добуток — ДОБУ́ТОК, тку, ч. 1. Те, що одержано, добуто працею. Товариство почало виходити з куреня, здоровкалось з рибалками, котрі порались то коло снасті, то коло свого убогого добутку (Мирний, І, 1954, 349); Я й без вас добуток маю: Ш’ю черевики восени... Словник української мови в 11 томах
- добуток — Добуток, -тку м. Пріобрѣтеніе. добутки. Приплодъ (ягнята, телята). Шух. І. 36. Словник української мови Грінченка