1. Орфографічний словник української мови

добуток

добу́ток

іменник чоловічого роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. добуток — -тку, ч. 1》 Те, що одержано, добуто працею. 2》 мат. Число, одержане після множення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. добуток — ДОБУ́ТОК, тку, ч. 1. Те, що одержано, добуто працею. Товариство почало виходити з куреня, здоровкалось з рибалками, котрі порались то коло снасті, то коло свого убогого добутку (Мирний, І, 1954, 349); Я й без вас добуток маю: Ш’ю черевики восени... Словник української мови в 11 томах
  3. добуток — Добуток, -тку м. Пріобрѣтеніе. добутки. Приплодъ (ягнята, телята). Шух. І. 36. Словник української мови Грінченка