1. Словник української мови Грінченка

живіт

Живіт, -вота

м.

1) Животъ. Живіт товстий, а лоб пустий. Ном. № 6358. бере, хапає за живіт. Говорится о боли въ животѣ, а также и для обозначенія зависти, скупости, горя объ утратѣ и пр. Ном. № 8159. Бере як багатого за живіт. Ном. № 13886. будь здорова з животом! Привѣтствіе отца дочери, когда онъ придетъ къ ней на родины. Мил. 21. бабини животи. Трясина, болото. Ном. № 13430.

2) Жизнь. Даруй мене животом. Черк. у. За живота. При жизни. Даю ще за живота свого на діти дещо з худоби своєї. Те станеться за нашого ще живота. К. XII. 14. мати бога в животі. Имѣть совѣсть. На таку людину хто ж таки стане ремствувать, коли вона має Бога в животі. Хата, 184. Чи в тебе Бога в животі нема, що.... ти все по тих шинках тягаєшся? Рудч. Ск. II. 22. к животу зболити. Пощадить, не убить. Дам я тобі.... старшого сина на послугу, — він тобі колись пригодиться за те, що ти мене (вовчицю) к животу зволив. Рудч. Ск. І. 134. ум. животик, животок, животочок. ув. животище.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. живіт — (середня частина тіла людини, тварини) черево, розм.: пузо, утроба. Словник синонімів Полюги
  2. живіт — живі́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. живіт — Черево, пузо, брюхо, зн. утроба; ЖМ. шлунок, кишки; З. життя; зн. животина. Словник синонімів Караванського
  4. живіт — [жиев’іт] -вота, м. (на) -воут'і, мн. -воти, -воут'іў Орфоепічний словник української мови
  5. живіт — -вота, ч. 1》 Частина тіла людини і тварини, в якій містяться шлунок, кишечник, печінка і т. ін. || Про шлунок, кишечник. || Протилежна від спини частина людського тіла. 2》 заст. Життя. За живота заст. — за життя. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. живіт — Черево, кавдун, див. брюхо, пузо Словник чужослів Павло Штепа
  7. живіт — живі́т: ◊ живі́т як бу́бен → бубен ◊ зроби́ти з живота́ камізе́льку → камізелька ◊ наладува́ти живі́т → наладовувати Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. живіт — Живіт та головка — ледарська одговорка. Ледарі завжди говорять, що у них щось болить. На плохенький животик і мед не йде у ротик. Про хворого, який не може їсти навіть найкращої їжі. Поганому животу і пироги вадять. Таке ж саме значення, як і попереднього прислів'я. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. живіт — син. авторитет, барило, бжух, бункер, кендюх, курдюк, мамон, матрац. Словник жарґонної лексики української мови
  10. живіт — (аж) вхопи́тися / бра́тися за живі́т (за бо́ки́, в бо́ки). Дуже сміятися, реготати. — Та й поганий анекдот, коли ти сам за живіт вхопився (О. Донченко); — Ой, не можу! — вхопився за боки шофер і вибухнув щирим, заразливим сміхом (Ю. Фразеологічний словник української мови
  11. живіт — ЖИВІ́Т (частина тіла людини і тварини), ЧЕ́РЕВО розм., ПУ́ЗО фам., УТРО́БА фам., ЧЕРЕ́ВИНА розм. рідше; ЛО́НО книжн., поет. (про частину тіла як символ материнства). — Захворів. Живіт болить, ламає мене всього (О. Словник синонімів української мови
  12. живіт — Живі́т, живота́, в -воті́; -воти́, -ті́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. живіт — ЖИВІ́Т, вота́, ч. 1. Частина тіла людини і тварини, в якій містяться шлунок, кишечник, печінка і т. ін. Гафійка чухала їм [свиням] животи, такі рожеві, повні (Коцюб. Словник української мови в 11 томах