живіт
живі́т
-вота, ч.
1》 Частина тіла людини і тварини, в якій містяться шлунок, кишечник, печінка і т. ін.
|| Про шлунок, кишечник.
|| Протилежна від спини частина людського тіла.
2》 заст. Життя.
За живота заст. — за життя.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- живіт — (середня частина тіла людини, тварини) черево, розм.: пузо, утроба. Словник синонімів Полюги
- живіт — живі́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- живіт — Черево, пузо, брюхо, зн. утроба; ЖМ. шлунок, кишки; З. життя; зн. животина. Словник синонімів Караванського
- живіт — [жиев’іт] -вота, м. (на) -воут'і, мн. -воти, -воут'іў Орфоепічний словник української мови
- живіт — Черево, кавдун, див. брюхо, пузо Словник чужослів Павло Штепа
- живіт — живі́т: ◊ живі́т як бу́бен → бубен ◊ зроби́ти з живота́ камізе́льку → камізелька ◊ наладува́ти живі́т → наладовувати Лексикон львівський: поважно і на жарт
- живіт — Живіт та головка — ледарська одговорка. Ледарі завжди говорять, що у них щось болить. На плохенький животик і мед не йде у ротик. Про хворого, який не може їсти навіть найкращої їжі. Поганому животу і пироги вадять. Таке ж саме значення, як і попереднього прислів'я. Приповідки або українсько-народня філософія
- живіт — син. авторитет, барило, бжух, бункер, кендюх, курдюк, мамон, матрац. Словник жарґонної лексики української мови
- живіт — (аж) вхопи́тися / бра́тися за живі́т (за бо́ки́, в бо́ки). Дуже сміятися, реготати. — Та й поганий анекдот, коли ти сам за живіт вхопився (О. Донченко); — Ой, не можу! — вхопився за боки шофер і вибухнув щирим, заразливим сміхом (Ю. Фразеологічний словник української мови
- живіт — ЖИВІ́Т (частина тіла людини і тварини), ЧЕ́РЕВО розм., ПУ́ЗО фам., УТРО́БА фам., ЧЕРЕ́ВИНА розм. рідше; ЛО́НО книжн., поет. (про частину тіла як символ материнства). — Захворів. Живіт болить, ламає мене всього (О. Словник синонімів української мови
- живіт — Живі́т, живота́, в -воті́; -воти́, -ті́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- живіт — ЖИВІ́Т, вота́, ч. 1. Частина тіла людини і тварини, в якій містяться шлунок, кишечник, печінка і т. ін. Гафійка чухала їм [свиням] животи, такі рожеві, повні (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
- живіт — Живіт, -вота м. 1) Животъ. Живіт товстий, а лоб пустий. Ном. № 6358. бере, хапає за живіт. Говорится о боли въ животѣ, а также и для обозначенія зависти, скупости, горя объ утратѣ и пр. Ном. № 8159. Бере як багатого за живіт. Ном. № 13886. Словник української мови Грінченка