залунати
Залуна́ти, -на́ю, -єш
гл. О звукѣ: раздаться, огласиться. К. МБ. XI. 142.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- залунати — залуна́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- залунати — [залунатие] -айеи Орфоепічний словник української мови
- залунати — -ає, док. 1》 Почати лунати, стати чутним. || безос. 2》 Почати видавати дзвінкі звуки. || Лунко зазвучати. 3》 Сповнитися звуками (про ліс, гори і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- залунати — ЗАЛУНА́ТИ, а́є, док. 1. Почати лунати, стати чутним. Оклик, що залунав із другого краю вулиці, вивів його з.. рівноваги (Фр., VII, 1951, 188); Звідкіль і жарти ті візьмуться — І сміх дівочий залунає (Коцюб. Словник української мови в 11 томах