1. Словник української мови Грінченка

залучити

Залуча́ти, -ча́ю, -єш

сов. в. залучи́ти, -чу́, -чиш, гл.

1) Завербовывать, завербовать, затянуть въ свою компанію, залучать, залучить. І веселились у чернечих душах, що Конашевича до себе залучили. К. МБ. II. 135. На зіму хто небудь залучить мого дідуся скотину порати, вірьовки плести. Г. Барв. 355.

2) Загонять, загнать домой домашнее животное (изъ стада). Кожне своїх овець залучало додому. Мир. ХРВ. 45. Залучав скотину. Мкр. Г. 55. Гусей або утяток з річки залучити. Мкр. Н. 35.

3) Доставать, достать, получать, получить. Оце було, як залучить собі яблучко въ кишеньку, дак і закличе мене в хлівець: «На, мамо!» Г. Барв. 433. — слави. Пріобрѣсти славу, прославиться. Ой не схотів та пан Сива козакам служити, він пішов же до ляшеньків слави залучити. Макс.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. залучити — залучи́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. залучити — Залучи́ти, залуча́ти (залу́чувати). Додавати, долучати, докладати. Рефлєктанти на перебрані підприїмства сеї гуртовної продажи соли мусять вносити писемні поданя, заосмотрені стемплем на 1 К, і залучити... Українська літературна мова на Буковині
  3. залучити — див. залучати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. залучити — ЗАЛУЧА́ТИ до чого (заохочувати, спонукати кого-небудь брати участь у чомусь), ПРИЛУЧА́ТИ, ПРИТЯГА́ТИ, ПРИТЯ́ГУВАТИ, ВТЯГА́ТИ (УТЯГА́ТИ) у що, ВТЯ́ГУВАТИ (УТЯ́ГУВАТИ) у що, ПІДПРЯГА́ТИ розм. — Док. Словник синонімів української мови
  5. залучити — ЗАЛУЧИ́ТИ див. залуча́ти. Словник української мови в 11 томах