1. Словник української мови Грінченка

запивати

Запива́ти, -ва́ю, -єш

сов. в. запити, -п'ю́, -п'єш, гл.

1) Запивать, запить что нибудь. Запий водою, бо гірке. Харьк. Любощів ні заїсти, ні запити, ні заспати. Г. Барв. 449.

2) Запивать, запить, начать пить, предаваться пьянству. Запив Іван, загуляв, не до мислі жінку взяв. Чуб. V. 790.

3) Выпивать, выпить. Могорич запили. Чуб. V. 963. Запили сватання. Г. Барв. 183.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. запивати — запива́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. запивати — -аю, -аєш, недок., запити, -п'ю, -п'єш, док. 1》 перех. Пити що-небудь відразу після їди, приймання ліків. || перен. Пити горілку, вино, щоб заглушити, притупити горе, смуток і т. ін. 2》 перех., розм. Пити вино, горілку, відзначаючи яку-небудь подію. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. запивати — пи́ти (запива́ти) / ви́пити (запи́ти) мирову́ (зми́рщину). Миритися, уживаючи спиртне з цього приводу. — Зчинилася бійка! .. Крик… ґвалт… Насилу розборонили люди (супротивників), та й ведуть знову в шинок “мирову пити” (Панас Мирний)... Фразеологічний словник української мови
  4. запивати — ПИ́ТИ (мати потяг до алкогольних напоїв, регулярно їх уживати); ПИЯ́ЧИТИ, ХИЛИ́ТИ розм., П'Я́НСТВУВАТИ розм. (постійно напиватися, бути п'яницею); ВИПИВА́ТИ, ПОПИВА́ТИ, ПІДПИВА́ТИ розм. (вживати алкоголь потроху, час від часу); ЗАПИВА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. запивати — ЗАПИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАПИ́ТИ, п’ю́, п’є́ш, док. 1. перех. Пити що-небудь відразу після їди, приймання ліків. Тихович нашвидку їв яйця, запиваючи їх каламутним чаєм (Коцюб. Словник української мови в 11 томах