запивати
ЗАПИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАПИ́ТИ, п’ю́, п’є́ш, док.
1. перех. Пити що-небудь відразу після їди, приймання ліків.
Тихович нашвидку їв яйця, запиваючи їх каламутним чаєм (Коцюб., І, 1955, 205);
Дістав [Кирило Васильович] з кишені порошок, висипав у рот і ковтнув, запив водою (Хижняк, Тамара, 1959, 60);
Хазяїн кав’ярні приніс нам кожному по крихітній чашечці запашної, гарячої кави. Ми почали сьорбати, запиваючи холодною водою (Ю. Янов., II, 1958, 79);
З’їла того ранку Юлина шматок хліба, запила його квасним молоком (Скл., Карпати, II, 1954, 250);
// перен. Пити горілку, вино, щоб заглушити, притупити горе, смуток і т. ін.
Кайдаш постарів і став ще частіше заглядать в корчму, запиваючи давне панщанне горе (Н.-Лев., II, 1956, 345);
Тут, на цім полустанкові, він пригадав далекі вогні південного Марселя.. і, діставши з кишені пляшку рому, запив спогади солодко-пахучою Ямайкою (Ю. Янов., І, 1958, 122).
2. перех., розм. Пити вино, горілку, відзначаючи яку-небудь подію.
Купили вони.. відро вишнівки і запили мирову (Крон., VI, 1960, 151);
— Ти вже сьогодні не одну зустріч запив, — лагідно зауважує Явтух (Ю. Янов., II, 1954, 191);
// Випивати з нагоди закінчення чого-небудь; випиваючи, завершувати що-небудь.
— Оце як я здорово запив своє бурлацтво! — казав Микола, встаючи вранці з-під лавки (Н.-Лев., II, 1956, 258);
Принесли читальники кілька пляшок пива й під тим будинком запивали справу (Март., Тв., 1954, 293);
Гостру розмову запили чаркою, запили і другою (Стельмах, Хліб.., 1959, 308);
// кого, заст. Вином, горілкою відзначати заручини.
— Нашу Ярину вчора запили, приходили свати од Гаптона (Л. Укр., III, 1952, 665).
Запива́ти (запи́ти) могори́ч — пити вино, горілку з приводу успішного завершення якої-небудь справи (купівлі, продажу чого-небудь, заручин і т. ін.).
Запили могорич. Пішов чоловік, взявши гроші, додому, а циган на коня та й поїхав (Укр.. казки, 1951, 241).
3. перев. док., неперех., розм. Почати пиячити, пити запоєм.
Як запив чумак в корчмі на риночку, Та пропив чумак, пропив свою худібочку (Чуб., V, 1874, 852);
З великого горя батько запив (Ковінька, Кутя.., 1960, 7).
Значення в інших словниках
- запивати — запива́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- запивати — -аю, -аєш, недок., запити, -п'ю, -п'єш, док. 1》 перех. Пити що-небудь відразу після їди, приймання ліків. || перен. Пити горілку, вино, щоб заглушити, притупити горе, смуток і т. ін. 2》 перех., розм. Пити вино, горілку, відзначаючи яку-небудь подію. Великий тлумачний словник сучасної мови
- запивати — пи́ти (запива́ти) / ви́пити (запи́ти) мирову́ (зми́рщину). Миритися, уживаючи спиртне з цього приводу. — Зчинилася бійка! .. Крик… ґвалт… Насилу розборонили люди (супротивників), та й ведуть знову в шинок “мирову пити” (Панас Мирний)... Фразеологічний словник української мови
- запивати — ПИ́ТИ (мати потяг до алкогольних напоїв, регулярно їх уживати); ПИЯ́ЧИТИ, ХИЛИ́ТИ розм., П'Я́НСТВУВАТИ розм. (постійно напиватися, бути п'яницею); ВИПИВА́ТИ, ПОПИВА́ТИ, ПІДПИВА́ТИ розм. (вживати алкоголь потроху, час від часу); ЗАПИВА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- запивати — Запива́ти, -ва́ю, -єш сов. в. запити, -п'ю́, -п'єш, гл. 1) Запивать, запить что нибудь. Запий водою, бо гірке. Харьк. Любощів ні заїсти, ні запити, ні заспати. Г. Барв. 449. 2) Запивать, запить, начать пить, предаваться пьянству. Словник української мови Грінченка