1. Фразеологічний словник української мови

запивати

пи́ти (запива́ти) / ви́пити (запи́ти) мирову́ (зми́рщину). Миритися, уживаючи спиртне з цього приводу. — Зчинилася бійка! .. Крик… ґвалт… Насилу розборонили люди (супротивників), та й ведуть знову в шинок “мирову пити” (Панас Мирний); Простила мені теща, та й змирщину пили: по чарці, по другій (Укр.. казки, легенди..); Вони скоро помирились, але на весілля так і не пішли — вдома випили мирову (В. Земляк); Устим приніс четверть самогону, запив мирову і наказав усім парубкам Оксена не зобижати (Григорій Тютюнник).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. запивати — запива́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. запивати — -аю, -аєш, недок., запити, -п'ю, -п'єш, док. 1》 перех. Пити що-небудь відразу після їди, приймання ліків. || перен. Пити горілку, вино, щоб заглушити, притупити горе, смуток і т. ін. 2》 перех., розм. Пити вино, горілку, відзначаючи яку-небудь подію. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. запивати — ПИ́ТИ (мати потяг до алкогольних напоїв, регулярно їх уживати); ПИЯ́ЧИТИ, ХИЛИ́ТИ розм., П'Я́НСТВУВАТИ розм. (постійно напиватися, бути п'яницею); ВИПИВА́ТИ, ПОПИВА́ТИ, ПІДПИВА́ТИ розм. (вживати алкоголь потроху, час від часу); ЗАПИВА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  4. запивати — ЗАПИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАПИ́ТИ, п’ю́, п’є́ш, док. 1. перех. Пити що-небудь відразу після їди, приймання ліків. Тихович нашвидку їв яйця, запиваючи їх каламутним чаєм (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  5. запивати — Запива́ти, -ва́ю, -єш сов. в. запити, -п'ю́, -п'єш, гл. 1) Запивать, запить что нибудь. Запий водою, бо гірке. Харьк. Любощів ні заїсти, ні запити, ні заспати. Г. Барв. 449. 2) Запивать, запить, начать пить, предаваться пьянству. Словник української мови Грінченка