затуркати
Затуркати, -каю, -єш
гл.
1) О голубяхъ: заворкотать. Гілля до гілля прихилилось, затуркали горлиці. Стор. І. 100.
2) Заговорить быстро. От як затуркали, затуркали, бо, звісно, як наші молодиці, скілько їх не буде, та як заговорять разом усі в один голос, так нічого і не второпаєш. Кв. І. 134.
3) — голову. Сбить съ полку, затуманить (голову).
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- затуркати — зату́ркати 1 дієслово доконаного виду почати туркати; заговорити скоромовкою зату́ркати 2 дієслово доконаного виду заморочити Орфографічний словник української мови
- затуркати — Засмикати, збити з пантелику, г. загулюкати і мож. пох. від ЗАТУРКАНИЙ. Словник синонімів Караванського
- затуркати — I -аю, -аєш і затурчати, -чу, -чиш, док. 1》 Почати туркати, турчати, видавати туркотливі звуки (зазвичай про горлиць). 2》 Почати утворювати звуки, подібні до турчання. 3》 перен., розм. Заговорити безперервно, скоромовкою. II див. затуркувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- затуркати — Зату́ркати, -каю, -каєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- затуркати — ЗАТУ́РКАТИ¹, аю, аєш і ЗАТУРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док. 1. Почати туркати, турчати, видавати туркотливі звуки (звичайно про горлиць). Дерева заколихались, гілля до гіллі прихилилось, затуркали горлиці (Стор., І, 1957, 83). Словник української мови в 11 томах