звозити
Звозити, -жу, -виш
сов. в. звезти́, -зу́, -зе́ш и звозити, -жу, -виш, гл. Сваживать, свезти въ одно мѣсто. Кілько в небі зірочок, тілько на полі кіпочок. Суди, Боже, звозити, в велику скирту зложити. Чуб. III. 246. Волів обробила, пшеницю звозила. Чуб. V. 824.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- звозити — зво́зити дієслово недоконаного виду звози́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- звозити — I звоз`итидив. звожувати. II зв`озитизвожу, звозиш, недок., звезти, звезу, звезеш; мин. ч. звіз, звезла, -звезло; док., перех. 1》 Доставляти яким-небудь транспортом багатьох, багато чого-небудь в одне місце. Великий тлумачний словник сучасної мови
- звозити — Зво́зити, зво́жу, зво́зиш, зво́зять; звозь, зво́зьте; див. зве́зти́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- звозити — ЗВО́ЗИТИ, зво́жу, зво́зиш, недок., ЗВЕЗТИ́, звезу́, звезе́ш; мин. ч. звіз, звезла́, ло́; док., перех. 1. Доставляти яким-небудь транспортом багатьох, багато чого-небудь в одне місце. На ціле літо.. Словник української мови в 11 томах