1. Словник української мови Грінченка

здавати

Здава́ти, здаю, -єш

сов. в. зда́ти, здам, здаси, гл.

1) Сдавать, сдать. Ой у саду, у садочку там голубчик гуде, там Юрочко парубоцтво здає; ой у саду, у садочку там голубка гуде, ой там Маруся дівування здає. Мет. 230.

2) Давать, надавать. Подій корівки, що 'д батенька нагнала, та прогонь і овечки, що ненька здавала. Чуб. V. 695.

3) — екза́мена. Выдерживать, выдержать экзаменъ. Левиц. Пов. 5.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. здавати — здава́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. здавати — (варту) передавати; (в оренду) віддавати; (папери) подавати; (місто) залишати, з. опускати; (карти) роздавати; (- здоров'я) охлявати, підупадати. Словник синонімів Караванського
  3. здавати — здаю, здаєш, недок., здати, здам, здаси, док. 1》 перех. Передавати (обов'язки, доручену справу, річ і т. ін.) тому, хто цим має відати, володіти. || Віддавати для подальшого використання. Здавати зміну. Здавати справи. 2》 перех. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. здавати — здава́ти: ◊ здава́ти лекту́ру → лектура ◊ здава́ти па́ртію → партія Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. здавати — здава́ти / зда́ти в архі́в (до архі́ву). 1. кого. Визнавати кого-небудь непридатним для чогось. (Орест:) Коли пропало, то вже не поправиш... (Острожин:) Як ви можете так спокійно? Се ж значить здати себе в архів? (Леся Українка). 2. що. Фразеологічний словник української мови
  6. здавати — ДАВА́ТИ (кому-небудь для тимчасового або постійного користування), ВІДДАВА́ТИ, ВІДВО́ДИТИ, ПРИДІЛЯ́ТИ розм.; НАДАВА́ТИ (перев. слово, право користування, допомогу); ЗДАВА́ТИ (на чийсь розсуд, у чиєсь розпорядження). — Док. Словник синонімів української мови
  7. здавати — ЗДАВА́ТИ, здаю́, здає́ш, недок., ЗДА́ТИ, здам, здаси́, док. 1. перех. Передавати (обов’язки, доручену справу, річ і т. ін.) тому, хто цим має відати, володіти. Словник української мови в 11 томах