1. Великий тлумачний словник сучасної мови

здавати

здава́ти

здаю, здаєш, недок., здати, здам, здаси, док.

1》 перех. Передавати (обов'язки, доручену справу, річ і т. ін.) тому, хто цим має відати, володіти.

|| Віддавати для подальшого використання. Здавати зміну. Здавати справи.

2》 перех. Віддавати або відсилати щось куди-небудь із якоюсь метою.

|| розм. Віддавати кого-небудь навчатися, служити і т. ін.

3》 перех. Повертати що-небудь, узяте в тимчасове користування.

|| Віддавати те, чим не дозволяється користуватися.

4》 перех. Віддавати у тимчасове користування, в оренду і т. ін.

5》 перех. Припинивши опір, не втримавши, залишати противникові населений пункт, територію і т. ін. Здавати зброю. Здавати позиції.

6》 перех. Роздавати (карти) гравцям.

7》 перех. і без додатка, розм. Складати іспит, проходити перевірку знань, уміння що-небудь робити.

8》 перех. і без додатка, розм. Втрачати швидкість, інтенсивність, силу вияву і т. ін.

9》 неперех. Втрачати силу, бадьорість, працездатність і т. ін.

|| Ставати менш міцним, підупадати (про здоров'я, нерви, серце).

10》 перех. і без додатка, розм. Від'їжджати, відходити, переміщатися назад самому або примушувати когось, щось робити те саме.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. здавати — здава́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. здавати — (варту) передавати; (в оренду) віддавати; (папери) подавати; (місто) залишати, з. опускати; (карти) роздавати; (- здоров'я) охлявати, підупадати. Словник синонімів Караванського
  3. здавати — здава́ти: ◊ здава́ти лекту́ру → лектура ◊ здава́ти па́ртію → партія Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. здавати — здава́ти / зда́ти в архі́в (до архі́ву). 1. кого. Визнавати кого-небудь непридатним для чогось. (Орест:) Коли пропало, то вже не поправиш... (Острожин:) Як ви можете так спокійно? Се ж значить здати себе в архів? (Леся Українка). 2. що. Фразеологічний словник української мови
  5. здавати — ДАВА́ТИ (кому-небудь для тимчасового або постійного користування), ВІДДАВА́ТИ, ВІДВО́ДИТИ, ПРИДІЛЯ́ТИ розм.; НАДАВА́ТИ (перев. слово, право користування, допомогу); ЗДАВА́ТИ (на чийсь розсуд, у чиєсь розпорядження). — Док. Словник синонімів української мови
  6. здавати — ЗДАВА́ТИ, здаю́, здає́ш, недок., ЗДА́ТИ, здам, здаси́, док. 1. перех. Передавати (обов’язки, доручену справу, річ і т. ін.) тому, хто цим має відати, володіти. Словник української мови в 11 томах
  7. здавати — Здава́ти, здаю, -єш сов. в. зда́ти, здам, здаси, гл. 1) Сдавать, сдать. Ой у саду, у садочку там голубчик гуде, там Юрочко парубоцтво здає; ой у саду, у садочку там голубка гуде, ой там Маруся дівування здає. Мет. 230. 2) Давать, надавать. Словник української мови Грінченка