1. Фразеологічний словник української мови

здавати

здава́ти / зда́ти в архі́в (до архі́ву). 1. кого. Визнавати кого-небудь непридатним для чогось. (Орест:) Коли пропало, то вже не поправиш... (Острожин:) Як ви можете так спокійно? Се ж значить здати себе в архів? (Леся Українка). 2. що. Відкидати, забувати що-небудь як застаріле, непотрібне. (Божко:) Е, Гришо, рано ви здаєте до архіву свій скальпель. Поки що операція — радикальна допомога (С. Голованівський); Щоб дідько взяв злобу й ненависть, А лють і заздрість здав в архів (С. Караванський). здава́ти на склад. Тяжко було розставатися із мрією стільки літ.., здавати на склад усю свою діяльність (Г. Хоткевич).

здава́ти / зда́ти пози́ції. Поступатися перед ким-, чим-небудь, не бути наполегливим у чомусь, відступати. Будівельники не думали здавати свої позиції ні на день, ні навіть на годину (М. Ю. Тарновський); Здає позиції стара гвардія... А треба рухатися вперед (В. Гужва).

здава́ти / зда́ти собі́ спра́ву в чому і без додатка. Усвідомлювати що-небудь, здогадуватися про щось, розбиратися в чомусь. Він не здавав собі справи, він не пам’ятав себе, клекотів і тіпався весь, як божевільний, спостерігаючи, як Великін намагався звестись і не міг, оглушений, з розбитим об плінтус обличчям (І. Багряний); “Так, так...”,— шепотіла вона, не здаючи собі справи в тому, що десь уже сходилась публіка на її концерт, що на вулиці чекало на неї авто... (Л. Смілянський); Вона чогось мусила згадувати про Дарку, не раз навіть плакала при тому — чи за лялькою, чи за Даркою, вона якось сама не могла собі здати справи в тому (Леся Українка).

не́рви здаю́ть / здали́ чиї, у кого. Хто-небудь втрачає спокій, рівновагу, хвилюється, непокоїться. Оця несподівана підтримка незнайомої людини, довіра комісара .. так вразили Колосовського, що він відчув, як нерви його здають, і він тільки крайнім зусиллям волі стримав себе, щоб не розридатися (О. Гончар); Вперше за багато днів нерви здали у .. Марка Грицишина (Н. Рибак).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. здавати — здава́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. здавати — (варту) передавати; (в оренду) віддавати; (папери) подавати; (місто) залишати, з. опускати; (карти) роздавати; (- здоров'я) охлявати, підупадати. Словник синонімів Караванського
  3. здавати — здаю, здаєш, недок., здати, здам, здаси, док. 1》 перех. Передавати (обов'язки, доручену справу, річ і т. ін.) тому, хто цим має відати, володіти. || Віддавати для подальшого використання. Здавати зміну. Здавати справи. 2》 перех. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. здавати — здава́ти: ◊ здава́ти лекту́ру → лектура ◊ здава́ти па́ртію → партія Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. здавати — ДАВА́ТИ (кому-небудь для тимчасового або постійного користування), ВІДДАВА́ТИ, ВІДВО́ДИТИ, ПРИДІЛЯ́ТИ розм.; НАДАВА́ТИ (перев. слово, право користування, допомогу); ЗДАВА́ТИ (на чийсь розсуд, у чиєсь розпорядження). — Док. Словник синонімів української мови
  6. здавати — ЗДАВА́ТИ, здаю́, здає́ш, недок., ЗДА́ТИ, здам, здаси́, док. 1. перех. Передавати (обов’язки, доручену справу, річ і т. ін.) тому, хто цим має відати, володіти. Словник української мови в 11 томах
  7. здавати — Здава́ти, здаю, -єш сов. в. зда́ти, здам, здаси, гл. 1) Сдавать, сдать. Ой у саду, у садочку там голубчик гуде, там Юрочко парубоцтво здає; ой у саду, у садочку там голубка гуде, ой там Маруся дівування здає. Мет. 230. 2) Давать, надавать. Словник української мови Грінченка