змітати
Зміта́ти, -та́ю, -єш
сов. в. змести, змету, -теш, гл. Сметать, сместь. Як мітлою зметено. Ном. № 1908. Вітер пил з землі змітає. К. Псал. 2.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- змітати — зміта́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- змітати — -аю, -аєш, недок., змести, змету, зметеш, док., перех. 1》 Метучи, стираючи, видаляти з якої-небудь поверхні сміття, пил, сніг і т. ін. || Обмітаючи, струшуючи і т. ін., очищати що-небудь від чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- змітати — ЗМІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗМЕСТИ́, змету́, змете́ш, док., переж. 1. Метучи, стираючи, видаляти з якої-небудь поверхні сміття, пил, сніг і т. ін. Вона.. Словник української мови в 11 томах