1. Великий тлумачний словник сучасної мови

змітати

зміта́ти

-аю, -аєш, недок., змести, змету, зметеш, док., перех.

1》 Метучи, стираючи, видаляти з якої-небудь поверхні сміття, пил, сніг і т. ін.

|| Обмітаючи, струшуючи і т. ін., очищати що-небудь від чогось.

|| Переміщати, відносити куди-небудь своїм рухом (зазвичай про вітер).

2》 перен., фам. З'їдати все, нічого не залишаючи.

3》 перен. Убивати, знищувати кого-небудь, класти край існуванню чого-небудь, позбуватися чогось.

4》 Метучи, збирати, згрібати що-небудь в одну купу.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. змітати — зміта́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. змітати — ЗМІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗМЕСТИ́, змету́, змете́ш, док., переж. 1. Метучи, стираючи, видаляти з якої-небудь поверхні сміття, пил, сніг і т. ін. Вона.. Словник української мови в 11 томах
  3. змітати — Зміта́ти, -та́ю, -єш сов. в. змести, змету, -теш, гл. Сметать, сместь. Як мітлою зметено. Ном. № 1908. Вітер пил з землі змітає. К. Псал. 2. Словник української мови Грінченка