1. Словник української мови Грінченка

зоріти

Зоріти, -рію, -єш

гл. Свѣтиться, свѣтить, сіять. Місяць світить, зоря зоріє. Чуб. V. 474. Серце моє, зоре моя, де це ти зоріла? Шевч. 143. см. зоряти.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зоріти — зорі́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. зоріти — прв. поет., сяяти, світитися; (яскраво) світити, осявати, блищати, виблискувати; (на тлі чого) виділятися; П. променіти, променитися; (на обрії) розвиднятися. Словник синонімів Караванського
  3. зоріти — див. розвиднятися Словник синонімів Вусика
  4. зоріти — зорію, зорієш і зорю, зориш, недок. 1》 тільки 3 ос., поет. Сяяти, випромінюючи або відбиваючи світло; світити. || Вкриватися зорями, бути зоряним (про небо). || перен., кому. Вказувати правильний шлях у житті, осявати життя. || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. зоріти — БЛИЩА́ТИ чим і без додатка (давати блиск, бути блискучим, відбиваючи світло), БЛИСТІ́ТИ рідко, БЛИЩА́ТИСЯ без додатка, рідко, СВІТИ́ТИСЯ підсил., СВІТИ́ТИ підсил., СЯ́ЯТИ підсил., СІЯ́ТИ підсил. заст., поет., ПРОМЕНІ́ТИ підсил. Словник синонімів української мови
  6. зоріти — Зорі́ти, -рі́ю, -рі́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. зоріти — ЗОРІ́ТИ, зорі́ю, зорі́єш і зорю́, зори́ш, недок. 1. тільки З ос., поет. Сяяти, випромінюючи або відбиваючи світло; світити. На синім небі густо зоріли зорі (Коцюб., І, 1955, 49); Сумно крізь віконце Молодик зорить… (Граб. Словник української мови в 11 томах