зоріти

зорі́ти

зорію, зорієш і зорю, зориш, недок.

1》 тільки 3 ос., поет. Сяяти, випромінюючи або відбиваючи світло; світити.

|| Вкриватися зорями, бути зоряним (про небо).

|| перен., кому. Вказувати правильний шлях у житті, осявати життя.

|| перен. Бути величним, осяяним блиском слави.

2》 перев. 3 ос. Блищати, виблискувати під дією проміння, світла.

|| Вирізнятися своїм кольором, освітленням; виднітися.

|| перен. Вирізнятися поміж інших яскравою зовнішністю, здібностями і т. ін.

3》 перен. Сяяти, світитися (про очі).

|| чим. Виражати яке-небудь почуття (про очі).

|| Виявлятись у виразі обличчя, очей і т. ін.

4》 Наближатися, наставати (перев. про світанок).

|| безос.

Ще й на світ не зоріло безос. — не розвиднялося, не світало.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me