1. Словник української мови Грінченка

з'єдночити

З'єдно́чити, -чу, -чиш

гл. = з'єднати 1. Будеш лежати, Тарасе, на рідній Україні, на узбережжі славного Дніпра, — ти ж бо його ім'я з своїм ім'ям навіки з'єдночив. К. (О. 1861. III. 6).

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. з'єдночити — З'ЄДНО́ЧИТИ, чу, чиш, док., що, діал. З'єднати. Будеш лежати, Тарасе, на рідній Україні, на узбережжі славного Дніпра, – ти ж бо його ім'я з своїм ім'ям навіки з'єдночив (П. Куліш). Словник української мови у 20 томах