1. Словник української мови Грінченка

калач

Калач, -ча

м.

1) Калачъ. За багачем сам чорт з калачем. Ном. № 1423. Чужим діткам дулі, а нашому калачі, щоб спало уночі. Мет. 3. Вип'є коряк меду чи горілки, калачем закупіть. К. ЧР. 273.

2) Дѣтская игра, въ которой лежащій внизъ лицомъ ребенокъ, имѣя на своей спинѣ пальцы сидящихъ вокругъ дѣтей, угадываетъ по счету словъ пѣсни, на чьемъ пальцѣ остановилось кольцо. Чуб. III. 99. ум. калачик.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. калач — кала́ч іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. калач — див. ПАЛЯНИЦЯ Словник синонімів Караванського
  3. калач — див. хліб Словник синонімів Вусика
  4. калач — -а, ч. Білий хліб особливої форми, випечений із крученого й переплетеного тіста. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. калач — Більше днів, як калачів. Не їдж всього сьогодні, пам'ятай, що і завтра буде день. Звабиш калачем, а не відженеш і бичем. Чоловіка легко привабити, та тяжко позбутися. Ніхто не тікає від калача, але від бича. Ніхто не втікає від гаразду, а від біди. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. калач — Обрядовий (весільний, святковий) хліб; в Україні, Білорусі та Росії відомий під назвою коровай. Універсальний словник-енциклопедія
  7. калач — і калаче́м не ви́манити кого. Не можна вмовити кого-небудь піти звідкись. У могилу і дубцем не заженеш, а з могили і калачем не виманиш (Укр.. присл..). (і (нія́ким)) калаче́м (ме́дом) не замани́ти кого і без додатка. Фразеологічний словник української мови
  8. калач — Кала́ч, -ча́, -че́ві, -че́м; -лачі́, -чі́в, -ча́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. калач — КАЛА́Ч, а́, ч. Білий хліб особливої форми, випечений із крученого й переплетеного тіста. Хочеш їсти калачі — не сиди на печі (Укр.. присл.., 1955, 81); Пекарня і справді чудова: тут.. Словник української мови в 11 томах