калач

Значення в інших словниках

1. калач — кала́ч іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. калач — див. хліб Словник синонімів Вусика
3. калач — -а, ч. Білий хліб особливої форми, випечений із крученого й переплетеного тіста. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. калач — Більше днів, як калачів. Не їдж всього сьогодні, пам'ятай, що і завтра буде день. Звабиш калачем, а не відженеш і бичем. Чоловіка легко привабити, та тяжко позбутися. Ніхто не тікає від калача, але від бича. Ніхто не втікає від гаразду, а від біди. Приповідки або українсько-народня філософія
5. калач — Обрядовий (весільний, святковий) хліб; в Україні, Білорусі та Росії відомий під назвою коровай. Універсальний словник-енциклопедія
6. калач — і калаче́м не ви́манити кого. Не можна вмовити кого-небудь піти звідкись. У могилу і дубцем не заженеш, а з могили і калачем не виманиш (Укр.. присл..). (і (нія́ким)) калаче́м (ме́дом) не замани́ти кого і без додатка. Фразеологічний словник української мови
7. калач — Кала́ч, -ча́, -че́ві, -че́м; -лачі́, -чі́в, -ча́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. калач — КАЛА́Ч, а́, ч. Білий хліб особливої форми, випечений із крученого й переплетеного тіста. Хочеш їсти калачі — не сиди на печі (Укр.. присл.., 1955, 81); Пекарня і справді чудова: тут.. Словник української мови в 11 томах
9. калач — Калач, -ча м. 1) Калачъ. За багачем сам чорт з калачем. Ном. № 1423. Чужим діткам дулі, а нашому калачі, щоб спало уночі. Мет. 3. Вип'є коряк меду чи горілки, калачем закупіть. К. ЧР. 273. Словник української мови Грінченка