калач
КАЛА́Ч, а́, ч. Білий хліб особливої форми, випечений із крученого й переплетеного тіста.
Хочеш їсти калачі — не сиди на печі (Укр.. присл.., 1955, 81);
Пекарня і справді чудова: тут.. буханці, вергуни, калачі, пампухи, балабушки (Вовчок, VI, 1956, 283);
Пішла й тітка Мотрона глянути до печі: чи присмагли калачі (Кач., II, 1958, 12).
◊ Калаче́м не замани́ти див. зама́нювати.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- калач — кала́ч іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- калач — див. ПАЛЯНИЦЯ Словник синонімів Караванського
- калач — див. хліб Словник синонімів Вусика
- калач — -а, ч. Білий хліб особливої форми, випечений із крученого й переплетеного тіста. Великий тлумачний словник сучасної мови
- калач — Більше днів, як калачів. Не їдж всього сьогодні, пам'ятай, що і завтра буде день. Звабиш калачем, а не відженеш і бичем. Чоловіка легко привабити, та тяжко позбутися. Ніхто не тікає від калача, але від бича. Ніхто не втікає від гаразду, а від біди. Приповідки або українсько-народня філософія
- калач — Обрядовий (весільний, святковий) хліб; в Україні, Білорусі та Росії відомий під назвою коровай. Універсальний словник-енциклопедія
- калач — і калаче́м не ви́манити кого. Не можна вмовити кого-небудь піти звідкись. У могилу і дубцем не заженеш, а з могили і калачем не виманиш (Укр.. присл..). (і (нія́ким)) калаче́м (ме́дом) не замани́ти кого і без додатка. Фразеологічний словник української мови
- калач — Кала́ч, -ча́, -че́ві, -че́м; -лачі́, -чі́в, -ча́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- калач — Калач, -ча м. 1) Калачъ. За багачем сам чорт з калачем. Ном. № 1423. Чужим діткам дулі, а нашому калачі, щоб спало уночі. Мет. 3. Вип'є коряк меду чи горілки, калачем закупіть. К. ЧР. 273. Словник української мови Грінченка