1. Словник української мови Грінченка

карта

Карта, -ти

ж.

1) Четырехугольникъ, четырехугольная площадь, клѣтка. Употребляется, когда говорится о полевой землѣ, о рисункѣ клѣтчатой матеріи.

2) Листокъ бумаги. І взявши карту, щоб на їй писать споминник дорогий. Щог. Паперу пів карти. О. 1861. III. Гул.-Арт. 104.

2) Игральная карта. Балакають, у карти грають, співають. К. В карт грають. Мнж. 133.

4) Билетъ.

5) Письмо.

6) Указъ, предписаніе. Чоловіче біснуватий, нащо жінку продавати? Прийшла мені карта з неба, на податок грошей треба. Гол. Пала карта від цісаря з самої Верони, а щоби ми, молоденькі, ступали до войни. Гол. ум. картка, карточка.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. карта — Ка́рта: — лист від офіційної установи [2] — лист від якоїсь офіціальної установи [XIII] — листівка [X] — листок паперу, книжки [IV,V] Словник з творів Івана Франка
  2. карта — ка́рта іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. карта — Ка́рта. Картка, листівка Від листопада м[инулого] р[оку] не можна було їх знайти, хоч они раз написали карту кореспонденцийну до свого приятеля в Ґльотізу (Б., 1895, 19, 4); Карта до голосованя - виборчий бюлетень. Українська літературна мова на Буковині
  4. карта — Карта — map — Karte – зменшене (масштабоване), узагальнене, побудоване за визначеними математичними законами (законами картографічних проекцій) зображення значних ділянок або всієї площі земної поверхні... Гірничий енциклопедичний словник
  5. карта — -и, ж. 1》 Умовно зменшене загальне зображення земної поверхні, її частини або окремих країн світу. || Зображення окремих частин країни за їхніми геологічними ознаками. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. карта — 1. (геогр.) мапа 2. це гральна Словник чужослів Павло Штепа
  7. карта — ка́рта 1. квиток (ст): Кондуктор провіряє карти над раном, ледве може протиснутись (Боберський) ◊ ка́рта всту́пу вхідний квиток (ст): Не має терпеливости сидіти при касі, приймати гостей, видавати карти вступу і пильнувати... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. карта — И, ж., комп. Синонім плати. Словник сучасного українського сленгу
  9. карта — Лист, записка Словник застарілих та маловживаних слів
  10. карта — ка́рта (лат. charta, від грец. χάρτης – аркуш папірусу) 1. Зменшене узагальнене зображення земної, місячної поверхні, зоряного неба тощо. 2. Бланк з переліком якихось відомостей. Словник іншомовних слів Мельничука
  11. Карта — Незалежна установа, яка займається вивченням новітньої історії Польщі й поляків, а також збором інформації про долю мшк. Речі Посполитої усіх національностей; тематичні підрозділи: Сх. Архів (від 1987), Архів Пеерелю [PRL — Пол. Універсальний словник-енциклопедія
  12. карта — А́РКУШ (шматок паперу певної форми і розміру), ЛИСТО́К, ЛИСТ рідше, КА́РТКА заст., КА́РТА заст. Та й куплю Паперу аркуш. І зроблю маленьку книжечку (Т. Шевченко); Дівчина.. поралася в паперах і поклала перед Данилом листок цупкого паперу (М. Словник синонімів української мови
  13. карта — Ка́рта, -ти, -ті; ка́рти, карт Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  14. карта — КА́РТА, и, ж. 1. Умовно зменшене загальне зображення земної поверхні, її частини або окремих країн світу. Над стільцем прибита на стіні.. чимала географічна карта, стара і немов закурена (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах