1. Словник синонімів української мови

карта

А́РКУШ (шматок паперу певної форми і розміру), ЛИСТО́К, ЛИСТ рідше, КА́РТКА заст., КА́РТА заст. Та й куплю Паперу аркуш. І зроблю маленьку книжечку (Т. Шевченко); Дівчина.. поралася в паперах і поклала перед Данилом листок цупкого паперу (М. Стельмах); І знову м'ятий розгортає лист Сошенко — і на контури Сатурна Уважно дивиться: так, справжній хист (М. Рильський); І брала я тоді паперу картку білу (Леся Українка); І, взявши карту, щоб на їй Писать споминник дорогий, Я в думці враз перелетів Ряди похованих голів (Я. Щоголів).

ДОКУМЕ́НТ (офіційний, діловий), ПАПІ́Р розм., ПАПІРЕ́ЦЬ ірон., ПАПІ́РЧИК ірон., БУМА́ГА (БОМА́ГА) розм., заст., КА́РТА зах.; ЛИСТ (перев. для записування якихось відомостей). — Цей.. документ дає тобі право жебрати по всій волості.. Зупинить тебе стражник чи урядник, ти й покажеш цю бомагу (М. Стельмах); Мічурін злякано відсахнувся від простягнутого йому документа. — Ти збожеволів! Як же буде із звітністю? Я заплутаюсь у папірцях і піду під суд! (О. Довженко); — А якого ж ти роду? Де твої бумаги родові? (Марко Вовчок); Легітимаційну карту й карту до голосування запхав (Панько) у пазуху (Лесь Мартович); Обліковий лист; Виконавчий лист.

КЛІ́ТКА (чотирикутний візерунок, малюнок на поверхні чогось), КЛІТИ́НА, КА́РТА, КРА́ТА розм., ГРА́ТА заст. Сукенку (Ладик) привіз велику, зимову, жовту, в зелену клітку (Ірина Вільде); Кохтину носила (Марина) картату, з "шотландки", червоних і зелених клітин (Ю. Смолич); Картата старосвітська плахта з зеленими, червоними, синіми, жовтими картами (Б. Грінченко); На ньому був не тутешнього покрою широкий, значно ширший за його форми тіла костюм у ґрату (Ірина Вільде).

ЛИСТ (писаний текст, призначений для повідомлення про що-небудь), ПОСЛА́ННЯ, ЕПІ́СТОЛА (ЕПІСТО́ЛІЯ) заст., жарт., ПОСЛА́НІЄ заст., поет., КА́РТА діал. За вікном голоси: "Вам письмо!" У вікно хтось кидає листа, він падає додолу (Леся Українка); В його скривавленім планшеті.. Знайшли послання до поетів, Листи на Волгу — до сестер (М. Нагнибіда); Днів зо три тому я дістав від шановного Валентина Модестовича довжелезну епістолію з найдокладнішим описом останніх ваших сенсацій (Ю. Шовкопляс); Хіба самому написать Таке посланіє до себе, Та все дочиста розказать (Т. Шевченко); Карта в село причвалала, Що син її в Босні від кулі поляг (І. Франко).

МЕНЮ́, КА́РТА діал. Одержуємо перший безплатний сніданок за рахунок проїзного квитка. В меню переважає риба (Л. Дмитерко); Обідаю — що варили, а не по карті (М. Коцюбинський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. карта — Ка́рта: — лист від офіційної установи [2] — лист від якоїсь офіціальної установи [XIII] — листівка [X] — листок паперу, книжки [IV,V] Словник з творів Івана Франка
  2. карта — ка́рта іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. карта — Ка́рта. Картка, листівка Від листопада м[инулого] р[оку] не можна було їх знайти, хоч они раз написали карту кореспонденцийну до свого приятеля в Ґльотізу (Б., 1895, 19, 4); Карта до голосованя - виборчий бюлетень. Українська літературна мова на Буковині
  4. карта — Карта — map — Karte – зменшене (масштабоване), узагальнене, побудоване за визначеними математичними законами (законами картографічних проекцій) зображення значних ділянок або всієї площі земної поверхні... Гірничий енциклопедичний словник
  5. карта — -и, ж. 1》 Умовно зменшене загальне зображення земної поверхні, її частини або окремих країн світу. || Зображення окремих частин країни за їхніми геологічними ознаками. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. карта — 1. (геогр.) мапа 2. це гральна Словник чужослів Павло Штепа
  7. карта — ка́рта 1. квиток (ст): Кондуктор провіряє карти над раном, ледве може протиснутись (Боберський) ◊ ка́рта всту́пу вхідний квиток (ст): Не має терпеливости сидіти при касі, приймати гостей, видавати карти вступу і пильнувати... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. карта — И, ж., комп. Синонім плати. Словник сучасного українського сленгу
  9. карта — Лист, записка Словник застарілих та маловживаних слів
  10. карта — ка́рта (лат. charta, від грец. χάρτης – аркуш папірусу) 1. Зменшене узагальнене зображення земної, місячної поверхні, зоряного неба тощо. 2. Бланк з переліком якихось відомостей. Словник іншомовних слів Мельничука
  11. Карта — Незалежна установа, яка займається вивченням новітньої історії Польщі й поляків, а також збором інформації про долю мшк. Речі Посполитої усіх національностей; тематичні підрозділи: Сх. Архів (від 1987), Архів Пеерелю [PRL — Пол. Універсальний словник-енциклопедія
  12. карта — Ка́рта, -ти, -ті; ка́рти, карт Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. карта — КА́РТА, и, ж. 1. Умовно зменшене загальне зображення земної поверхні, її частини або окремих країн світу. Над стільцем прибита на стіні.. чимала географічна карта, стара і немов закурена (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  14. карта — Карта, -ти ж. 1) Четырехугольникъ, четырехугольная площадь, клѣтка. Употребляется, когда говорится о полевой землѣ, о рисункѣ клѣтчатой матеріи. 2) Листокъ бумаги. І взявши карту, щоб на їй писать споминник дорогий. Щог. Паперу пів карти. О. 1861. III. Словник української мови Грінченка