1. Словник української мови Грінченка

княгиня

Княги́ня, -ні

ж.

1) Княгиня, жена князя. У його жінка княгиня, з Волині ляшка. К. ЧР. 46.

2) Новобрачная. Ой вийди, мати, огляди, що тобі бояре привезли: привезли скриню й перину і молодую княгиню. н. п. Ні, молода княгине, не піду я до тебе на весілля. МВ. І. 42.

3) Родъ весенняго хоровода съ пѣснями. Грин. III. 114. ум. княги́нечка, княги́нька, княже́йка. Засватав собі княгинечку. н. п. Жінка княгинька, а хата неметена. Ном. № 9118. Яворові сінці, тесові стільці, а на тих стільцях красна княжейка. АД. І. 45.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. княгиня — княги́ня іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. княгиня — [кн'агин'а] -н'і, ор. -неийу Орфоепічний словник української мови
  3. княгиня — -і, ж. 1》 іст. Дружина князя (у 1, 2 знач.). 2》 іст. Жін. до князь 1), 2). 3》 етн. Жін. до князь 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. княгиня — КНЯГИ́НЯ, і, ж. 1. іст. Дружина князя (у 1, 2 знач.). В тому господньому селі, На нашій славній Україні, – Не знаю, де вони взялись, – Приблуда князь. Була й княгиня (Т. Словник української мови у 20 томах
  5. княгиня — НАРЕЧЕ́НА (жінка стосовно до того, з ким має одружитися), СУ́ДЖЕНА фольк., НЕВІ́СТА заст.; МОЛОДА́, КНЯГИ́НЯ фольк. (під час весілля); КУНИ́ЦЯ фольк. (в обряді сватання). Словник синонімів української мови
  6. княгиня — Княги́ня, -ні, -нею, -не! -ги́ні, -ги́нь Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. княгиня — КНЯГИ́НЯ, і, ж. 1. іст. Дружина князя (у 1, 2 знач.). І воду рідних рік черкав Ваш спів, мій друже славний. Неначе чарівний рукав Княгині Ярославни (Рильський, Зим. записи, 1964, 23); В тому господньому селі. Словник української мови в 11 томах