конечний

Значення в інших словниках

1. конечний — Коне́чний: — необхідний [52;I] — обов'язковий [53] Словник з творів Івана Франка
2. конечний — коне́чний прикметник Орфографічний словник української мови
3. конечний — Коне́чний. 1. Нагальний, пекучий, необхідний (про потреби, завдання, тощо). Згадане рішене скарбової адміністрацій подав виділ краєвий всім виділам повітовим до відомости з порученєм звернути увагу громад на конечну потребу... Українська літературна мова на Буковині
4. конечний — Доконечний, украй необхідний, конче потрібний; обов'язковий, неодмінний; (смертний) тлінний, минущий. Словник синонімів Караванського
5. конечний — -а, -е. Конче потрібний; обов'язковий, неодмінний. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. конечний — КОНЕ́ЧНИЙ, а, е, заст. Конче потрібний; обов'язковий, неодмінний. Праця – се не тілько твердий обов'язок чоловіка, але прямо условина [умова] його життя, конечна для життя так, як повітря до дихання (І. Франко); Зігварт .. Словник української мови у 20 томах
7. конечний — коне́чний обов'язковий, неодмінний (ст): Дуже то симпатичний на́рід був, ті наші “бойки”. Тому я вважав конечним про них згадати. Стрічав я їх пізніше у Відні і в Ґрацу, де у своїх у́браннях з кошами ходили по помешканнях і продавали товари. Лексикон львівський: поважно і на жарт
8. конечний — НАСТІ́ЙНИЙ (про потребу, необхідність і т. ін. — дуже потрібний, життєво необхідний), НАГА́ЛЬНИЙ, ДОКОНЕ́ЧНИЙ, КРА́ЙНІЙ, КОНЕ́ЧНИЙ, НАСУ́ЩНИЙ книжн., ПЕКУ́ЧИЙ підсил.; ПИ́ЛЬНИЙ (про прохання, потребу і т. ін.). Словник синонімів української мови
9. конечний — Коне́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. конечний — КОНЕ́ЧНИЙ, а, е. Конче потрібний; обов’язковий, неодмінний. Праця — се не тілько твердий обов’язок чоловіка, але прямо условина [умова] його життя, конечна для життя так, як повітря до дихання (Фр. Словник української мови в 11 томах