1. Словник синонімів української мови

конечний

НАСТІ́ЙНИЙ (про потребу, необхідність і т. ін. — дуже потрібний, життєво необхідний), НАГА́ЛЬНИЙ, ДОКОНЕ́ЧНИЙ, КРА́ЙНІЙ, КОНЕ́ЧНИЙ, НАСУ́ЩНИЙ книжн., ПЕКУ́ЧИЙ підсил.; ПИ́ЛЬНИЙ (про прохання, потребу і т. ін.). Після болісного переживання обидві (жінки) відчули настійну потребу поділитися потаємним (Я. Баш); Життя ставить свої настійні вимоги; Ніякого заперечення не може викликати думка про доконечну потребу визначення (дефініції) предмета тієї чи іншої науки (М. Рильський); (Нонна:) Але ж ми не потурбували б Трохима Васильовича, коли б для цього не було крайньої потреби (Л. Дмитерко); Перекладаю ("Івана Вишенського") близько, віддаляючись від оригіналу в будові фрази тільки в конечній потребі (В. Самійленко); Зазначу тільки свою радість, що власне Ви взяли цю справу в свої руки, бо вже давно почувається пекуча потреба в упорядкуванню видань для люду (М. Коцюбинський); — Маю до вас пильне-пильне прохання (С. Васильченко).

ОБОВ'ЯЗКОВИЙ (такий, що вимагає беззастережного дотримання, виконання), НЕОДМІ́ННИЙ, НЕУХИ́ЛЬНИЙ, ДОКОНЕ́ЧНИЙ, КОНЕ́ЧНИЙ, БЕЗПРЕМІ́ННИЙ розм., заст. Любов не обов'язкова, та почуття обов'язку обов'язкове (І. Франко); Охорона землі, підвищення її родючості — неодмінна умова дальшого прогресу в сільському господарстві (з журналу); Система удобрення — найважливіший фактор не тільки зберігання, але й неухильного, настійного підвищення родючості ґрунтів (з газети); Доконечна і цілком ясна вимога, яку ми ставимо до перекладача: розуміння і відчуття первотвору (М. Рильський); — Ні, ти не лякайся, — вважав конечним успокоїти його Сень, — страшного нічого нема в тім, що я задумав (І. Франко); Потреба розумної, живої, корисної праці сталася для нього безпремінною умовою життя (М. Коцюбинський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. конечний — Коне́чний: — необхідний [52;I] — обов'язковий [53] Словник з творів Івана Франка
  2. конечний — коне́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. конечний — Коне́чний. 1. Нагальний, пекучий, необхідний (про потреби, завдання, тощо). Згадане рішене скарбової адміністрацій подав виділ краєвий всім виділам повітовим до відомости з порученєм звернути увагу громад на конечну потребу... Українська літературна мова на Буковині
  4. конечний — Доконечний, украй необхідний, конче потрібний; обов'язковий, неодмінний; (смертний) тлінний, минущий. Словник синонімів Караванського
  5. конечний — -а, -е. Конче потрібний; обов'язковий, неодмінний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. конечний — КОНЕ́ЧНИЙ, а, е, заст. Конче потрібний; обов'язковий, неодмінний. Праця – се не тілько твердий обов'язок чоловіка, але прямо условина [умова] його життя, конечна для життя так, як повітря до дихання (І. Франко); Зігварт .. Словник української мови у 20 томах
  7. конечний — коне́чний обов'язковий, неодмінний (ст): Дуже то симпатичний на́рід був, ті наші “бойки”. Тому я вважав конечним про них згадати. Стрічав я їх пізніше у Відні і в Ґрацу, де у своїх у́браннях з кошами ходили по помешканнях і продавали товари. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. конечний — Коне́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. конечний — КОНЕ́ЧНИЙ, а, е. Конче потрібний; обов’язковий, неодмінний. Праця — се не тілько твердий обов’язок чоловіка, але прямо условина [умова] його життя, конечна для життя так, як повітря до дихання (Фр. Словник української мови в 11 томах
  10. конечний — Коне́чний, -а, -е Непремѣнный, неизбѣжный, безотлагательный. Словник української мови Грінченка