1. Словник української мови Грінченка

корогва

Корогва, -ви

ж.

1) Знамя. Із за гори козацькі корогви видко. Дума. У запорожців на білих корогвах тілько червоні хрести, а в городових — орли і всяке малювання з золотом. К. ЧР. 328. Тоді Кішка Самійло, гетьман запорозькім, чогось одгадав, сам на чердак виступав, червонії хрещатії давнії корогви... винімав, роспустив... Дума.

2) Церковная хоругвь. Поміж возами попи з кропилами пішли; за ними корогви несли. Шевч. 159.

3) Красный флагъ, вывѣшиваемый на утро послѣ свадебной ночи, если невѣста оказалась непорочной. Біля червоної корогви казились п'яненькі молодиці. ум. корого́вка, короговця. Над річкою, над Дніпром короговка в'ється. Мет. 430. Ой військо йде, короговці мають. н. п. А в нашій церковці три короговці, а в тих короговцях три зірочки ясних. Чуб. III. 215. Значить также флагъ, значокъ. А за ним (Залізняком) усе по два, усе по два з ратищами і у передніх пар, може, у трьох, ратища з короговками двойчатими, так що оце... половина жовта, а половина чорна, або червона, або синя. ЗОЮР. І. 253.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. корогва — корогва́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. корогва — КОРОГОВ, ур. прапор, стяг, знамено; ц. корогов. Словник синонімів Караванського
  3. корогва — див. хоругва Словник церковно-обрядової термінології
  4. корогва — див. прапор Словник синонімів Вусика
  5. корогва — [корогва] -ви, д. і м. -роугв'і, р. мн. -гоў Орфоепічний словник української мови
  6. корогва — -и, ж. 1》 заст.Прапор. 2》 Підрозділ у польсько-литовській армії 16-17 ст. та в козацькому війську. 3》 церк. Прикріплене до довгого держака полотнище (чи бляха) з зображенням Христа або інших святих, що його несуть під час хресного ходу. 4》 етн., заст. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. корогва — КОРОГВА́, и́, ж. 1. заст. Прапор. – А корогву принесли? – Ось вона! Є! – обізвався Мажуга і, розгорнувши, підняв (М. Коцюбинський); Увiходять одна по однiй стрункi групи цехiв – кожен iз своєю корогвою .. Словник української мови у 20 томах
  8. корогва — Хоругов, загін кінноти 100 200 чоловік див. хорогва Словник застарілих та маловживаних слів
  9. корогва — (монгольське хоронґо) 1. прапор; в Україні за козацької доби були військові, гетьманські, полкові та сотенні к.; охоронялися хорунжими (генеральним, полковими, сотенними); як і значки, прикріплювались до ратищ, на вершку яких було вістря або хрест... Універсальний словник-енциклопедія
  10. корогва — КОРОГВА́ (КОРОГО́В) (прикріплене до довгого держала полотнище чи бляха із зображенням святих, що несуть під час хресного ходу), КОРУГВА́ (КОРУГО́В) діал., ХОРУГВА́ (ХОРУГО́В) заст., ХОРО́ГВА́ заст. Прийшли попи з корогвами, Задзвонили дзвони. Словник синонімів української мови
  11. корогва — Корогва́ і корого́в, -гви́; корогви́, корого́в (ж. р.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. корогва — КОРОГВА́, и́, ж. 1. заст. Прапор. — А корогву принесли? — Ось вона! Є! — обізвався Мажуга і, розгорнувши, підняв (Коцюб., II, 1955, 81); // іст. Військовий бойовий прапор. Хай заграють сурмачі; Сутим золотом засяють Корогви і пірначі (Щог. Словник української мови в 11 томах