корогва

КОРОГВА́, и́, ж.

1. заст. Прапор.

– А корогву принесли? – Ось вона! Є! – обізвався Мажуга і, розгорнувши, підняв (М. Коцюбинський);

Увiходять одна по однiй стрункi групи цехiв – кожен iз своєю корогвою .. На корогвах гаптованi шовком i золотом емблеми вiдповiдного ремества: черевик, ножицi, стрiла, риба i т. iн. (І. Кочерга);

// іст. Військовий бойовий прапор.

З рук Владислава козацька старшина отримала бойову корогву кармазинового кольору, булаву й інші військові клейноди (А. Кащенко);

Хвала безсмертним Жовтим Водам, Огням козацьких корогов! (М. Рильський);

– Не всі чоловіки стали під військові корогви. Я вчора й сьогодні об'їхав Поділ – половина їх сидить дома (В. Малик).

2. іст. Підрозділ у польсько-литовській армії XVI–XVII ст. та в козацькому війську.

Кілька кінних корогов .. раптом повернули знову через річку, до правого берега (Я. Качура);

Виринуло раптом польське військо.., зашуміли залізними крилами, втиканими білим пір'ям, королівські гусари і стали шахівницею, вийшли панцирні корогви в гартованих кольчугах (Р. Іваничук).

3. рел.-церк. Прикріплене до довгого держака полотнище чи бляха із зображенням Христа або інших святих, яке несуть під час хресного ходу, похорону і т. ін.

Прийшли попи з корогвами, Задзвонили дзвони. Поховали громадою, Як слід, По закону (Т. Шевченко);

Ми увійшли в церковцю .. Двома рядками стоять корогви (І. Нечуй-Левицький);

З відчиненої брами Січової Покровської церкви виходив столітній батюшка з причтом, півчими, корогвами і святою водою (О. Довженко);

Один із них [священиків] ніс великого позолоченого хреста, а троє високо здіймали багряні церковні корогви (В. Шкляр).

4. етн. Прикріплений до держака шматок тканини, що має символічне значення в обрядах весілля, поховання і т. ін.

Весілля либонь було невдачливе, на другий день корогва на воротях не розвівалася, та й молоді не знать куди скрились (Панас Мирний);

Враз його погляд зупинився на жалібній корогві, застромленій у тин (М. Коцюбинський).