1. Словник української мови Грінченка

мана

Мана, -ни

ж. Призракъ, обольщеніе, иллюзія. Се не мана — перед очами твоїми, матінка твоя. Греб. 342. ману пускати, напускати. Морочить, дурачить, отводить глаза. Еней пустив на нас ману. Котл. Ен. І. 16. Пускають між народ ману. Греб. 328. Хвалиться: хазяйка добра людина, а про те — Бог його знає! Може таку ману пуска. Мир. Пов. II. 89.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мана — мана́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. мана — Привид, примара, мара, манія; П. люзія, омана; ЕТН. навіяння, накликання; ФР. чортівня, чортовиння, чортовина <н. що за мана?>; Г. принада. Словник синонімів Караванського
  3. мана — див. марево; привид Словник синонімів Вусика
  4. мана — -и, ж. 1》 Уявний образ кого-, чого-небудь, що ввижається комусь; привид, примара. || перен. 2》 розм. За уявленнями упереджених людей – те, що навіяне злим духом. || перен. Щось незрозуміле, незбагненне. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. мана — МАНА́, и́, ж. 1. Уявний образ кого-, чого-небудь, що ввижається комусь; привид, примара. [Стеха:] Ні, це не Андрій, це мана!.. (М. Кропивницький); [Панса (до Прісцилли):] Доню! .. Словник української мови у 20 томах
  6. мана — В доісторичних віруваннях (зокрема, народів Океанії) безособова, надприродна сила, що виявляється у природі, речах, в деяких людях (зокрема, володарях, жерцях); м. спричиняє явища, які не можна пояснити в природних категоріях; від небажаної дії м. забезпечує табу. Універсальний словник-енциклопедія
  7. мана — НАСЛА́ННЯ́ (за народними уявленнями, те, що роблять "злі сили", щоб спокусити, обманути кого-небудь, заподіяти якесь нещастя), НА́ПУСК, НА́ПУСТ, ПРИСТРІ́Т, УРО́КИ (ВРО́КИ) мн. Словник синонімів української мови
  8. мана — МАНА́, и, ж. 1. Уявний образ кого-, чого-небудь, що ввижається комусь; привид, примара. [Стеха:] Ні, це не Андрій, це мана!.. (Кроп., І, 1958, 486); [Панса (до Прісцілли):] Доню!.. Словник української мови в 11 томах