мана

Привид, примара, мара, манія; П. люзія, омана; ЕТН. навіяння, накликання; ФР. чортівня, чортовиння, чортовина <н. що за мана?>; Г. принада.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мана — мана́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. мана — див. марево; привид Словник синонімів Вусика
  3. мана — -и, ж. 1》 Уявний образ кого-, чого-небудь, що ввижається комусь; привид, примара. || перен. 2》 розм. За уявленнями упереджених людей – те, що навіяне злим духом. || перен. Щось незрозуміле, незбагненне. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. мана — МАНА́, и́, ж. 1. Уявний образ кого-, чого-небудь, що ввижається комусь; привид, примара. [Стеха:] Ні, це не Андрій, це мана!.. (М. Кропивницький); [Панса (до Прісцилли):] Доню! .. Словник української мови у 20 томах
  5. мана — В доісторичних віруваннях (зокрема, народів Океанії) безособова, надприродна сила, що виявляється у природі, речах, в деяких людях (зокрема, володарях, жерцях); м. спричиняє явища, які не можна пояснити в природних категоріях; від небажаної дії м. забезпечує табу. Універсальний словник-енциклопедія
  6. мана — НАСЛА́ННЯ́ (за народними уявленнями, те, що роблять "злі сили", щоб спокусити, обманути кого-небудь, заподіяти якесь нещастя), НА́ПУСК, НА́ПУСТ, ПРИСТРІ́Т, УРО́КИ (ВРО́КИ) мн. Словник синонімів української мови
  7. мана — МАНА́, и, ж. 1. Уявний образ кого-, чого-небудь, що ввижається комусь; привид, примара. [Стеха:] Ні, це не Андрій, це мана!.. (Кроп., І, 1958, 486); [Панса (до Прісцілли):] Доню!.. Словник української мови в 11 томах
  8. мана — Мана, -ни ж. Призракъ, обольщеніе, иллюзія. Се не мана — перед очами твоїми, матінка твоя. Греб. 342. ману пускати, напускати. Морочить, дурачить, отводить глаза. Еней пустив на нас ману. Котл. Ен. І. 16. Пускають між народ ману. Греб. 328. Словник української мови Грінченка