1. Словник української мови Грінченка

махати

Маха́ти, -ха́ю, -єш, одн. в. махну́ти, -ну́, -не́ш

гл.

1) Махать, махнуть. Він ішов позад їх до клуні, тихо махаючи батогом. Левиц. І. Ой як зійшов серед моря та й став потопати, червоною хустиною на берег махати. н. п. Рукою (на молитві) махаєш, а думкою скрізь літаєш. Ном. № 177. Летить орел через море, крилечками маше. Мет. 64. Мечем махнув.

2) Быстро бѣжать, побѣжать, ѣхать, поѣхать, плыть, поплыть, мчаться, помчаться, отправиться. Треба кобилу запрягати та на село махати. Драг. Махай додому, бравий мій козаче! К. МБ. X. 16. А тоді за греблю оп'ять човнами махають. О. 1861. XI. 8. А як же пан Шрам махне за Дніпро? К. ЧР. Про диво сеє як почули, то люде зараз в степ махнули. Греб. 372. І в ростич хто куди махнули. Котл. Ен. III. 59. За море махнули. Грин. III. 601.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. махати — Дуже скоро бігти; [X] Словник з творів Івана Франка
  2. махати — маха́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. махати — Маяти, метляти, жм. вихати; (руками) вимахувати, помахувати, розмахувати, розкидати; Ф. йти, їхати, рухатися; док. МАХНУТИ, (пером) черкнути. Словник синонімів Караванського
  4. махати — див. іти; хитати Словник синонімів Вусика
  5. махати — [махатие] -айу, -айеиш Орфоепічний словник української мови
  6. махати — -аю, -аєш, недок., махнути, -ну, -неш, док. 1》 Робити рухи, помахи чимось у повітрі. || перев. недок. Помахом руки, предмета давати комусь знак наблизитися до себе, виконати певну дію тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. махати — МАХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., 1. Робити рухи, помахи чимось у повітрі. Дивлюсь я раз: попід горою Біліє лан, як полотно; Якийсь дідок маха рукою І сипле чорнеє зерно (Л. Глібов); Зразу за кладовищем, на вигоні край слободи, махали крилами вітряки (А. Словник української мови у 20 томах
  8. махати — ма́хати вул. 1. швидко йти чи їхати (ст): За півгодини буде авто й папір – ма́хаєте до Кракова, забираєте Ґаранову – або не вертайтесь! (Лисяк); Михаську, а йди-но, голубе, трохи надвір. Походи собі по вулиці. Ану, махай (Керницький) 2. вульг. здійснювати статевий акт (ст)|| = гримати Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. махати — ля́пати (ля́скати, маха́ти і т. ін.) язико́м що і без додатка, зневажл. Говорити (перев. що-небудь нерозумне, недоречне, нецікаве і т. ін.); базікати. Не ляпай язиком! (Сл. Б. Грінченка); Їм що не ляпать язиком, аби ляпать. Та ще й іржуть собі!... Фразеологічний словник української мови
  10. махати — ІТИ́ (ЙТИ) (роблячи кроки, пересуватися в просторі), ПРОСТУВА́ТИ, ПРЯМУВА́ТИ, СТУПА́ТИ, МАНДРУВА́ТИ розм., ТО́ПАТИ розм., ТУПЦЮВА́ТИ розм., ТУ́ПЦЯТИ розм., ТУ́ПАТИ розм., ГРЯСТИ́ уроч., поет., ПОСТУПА́ТИСЯ розм., ПОСТУПА́ТИ заст. Словник синонімів української мови
  11. махати — Маха́ти, -ха́ю, -ха́єш, -ха́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. махати — МАХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., МАХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. 1. Робити рухи, помахи чимось у повітрі. Дивлюсь я раз: попід горою Біліє лан, як полотно; Якийсь дідок маха рукою І сипле чорнеє зерно (Гл., Вибр. Словник української мови в 11 томах