махати

Значення в інших словниках

1. махати — Дуже скоро бігти; [X] Словник з творів Івана Франка
2. махати — маха́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
3. махати — Маяти, метляти, жм. вихати; (руками) вимахувати, помахувати, розмахувати, розкидати; Ф. йти, їхати, рухатися; док. МАХНУТИ, (пером) черкнути. Словник синонімів Караванського
4. махати — див. іти; хитати Словник синонімів Вусика
5. махати — -аю, -аєш, недок., махнути, -ну, -неш, док. 1》 Робити рухи, помахи чимось у повітрі. || перев. недок. Помахом руки, предмета давати комусь знак наблизитися до себе, виконати певну дію тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. махати — МАХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., 1. Робити рухи, помахи чимось у повітрі. Дивлюсь я раз: попід горою Біліє лан, як полотно; Якийсь дідок маха рукою І сипле чорнеє зерно (Л. Глібов); Зразу за кладовищем, на вигоні край слободи, махали крилами вітряки (А. Словник української мови у 20 томах
7. махати — ма́хати вул. 1. швидко йти чи їхати (ст): За півгодини буде авто й папір – ма́хаєте до Кракова, забираєте Ґаранову – або не вертайтесь! (Лисяк); Михаську, а йди-но, голубе, трохи надвір. Походи собі по вулиці. Ану, махай (Керницький) 2. вульг. здійснювати статевий акт (ст)|| = гримати Лексикон львівський: поважно і на жарт
8. махати — ля́пати (ля́скати, маха́ти і т. ін.) язико́м що і без додатка, зневажл. Говорити (перев. що-небудь нерозумне, недоречне, нецікаве і т. ін.); базікати. Не ляпай язиком! (Сл. Б. Грінченка); Їм що не ляпать язиком, аби ляпать. Та ще й іржуть собі!... Фразеологічний словник української мови
9. махати — ІТИ́ (ЙТИ) (роблячи кроки, пересуватися в просторі), ПРОСТУВА́ТИ, ПРЯМУВА́ТИ, СТУПА́ТИ, МАНДРУВА́ТИ розм., ТО́ПАТИ розм., ТУПЦЮВА́ТИ розм., ТУ́ПЦЯТИ розм., ТУ́ПАТИ розм., ГРЯСТИ́ уроч., поет., ПОСТУПА́ТИСЯ розм., ПОСТУПА́ТИ заст. Словник синонімів української мови
10. махати — Маха́ти, -ха́ю, -ха́єш, -ха́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. махати — МАХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., МАХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. 1. Робити рухи, помахи чимось у повітрі. Дивлюсь я раз: попід горою Біліє лан, як полотно; Якийсь дідок маха рукою І сипле чорнеє зерно (Гл., Вибр. Словник української мови в 11 томах
12. махати — Маха́ти, -ха́ю, -єш, одн. в. махну́ти, -ну́, -не́ш гл. 1) Махать, махнуть. Він ішов позад їх до клуні, тихо махаючи батогом. Левиц. І. Ой як зійшов серед моря та й став потопати, червоною хустиною на берег махати. н. Словник української мови Грінченка