1. Словник української мови Грінченка

міщанський

Міщанський, -а, -е

Мѣщанскій. Тогдішніми часами міщанських і мужичих дітей не приймали в гімназію. Левиц. І. 241.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. міщанський — міща́нський прикметник Орфографічний словник української мови
  2. міщанський — [м'ішчан'с'кией] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і Орфоепічний словник української мови
  3. міщанський — -а, -е. 1》 заст. Прикм. до міщанин (у 1 знач.). || Належний міщанину, міщанам. || Такий, як у міщан, власт. міщанам. 2》 перен. Пройнятий духом міщанства (у 2 знач.); обивательський. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. міщанський — МІЩА́НСЬКИЙ, а, е. 1. іст. Прикм. до міщани́н 1. Бідний вчитель, з убогої міщанської родини, вигнаний з школи, він ніколи не сягав грішною думкою вище наймички або убогої панночки (М. Коцюбинський); – Я виріс у маленькому міщанському містечку (Ю. Словник української мови у 20 томах
  5. міщанський — Міща́нський, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. міщанський — МІЩА́НСЬКИЙ, а, е. 1. дорев. Прикм. до міщани́н (у 1 знач.). Бідний вчитель, з убогої міщанської родини, вигнаний з школи, він ніколи не сягав грішною думкою вище наймички або убогої панночки (Коцюб. Словник української мови в 11 томах