міщанський

МІЩА́НСЬКИЙ, а, е.

1. іст. Прикм. до міщани́н 1.

Бідний вчитель, з убогої міщанської родини, вигнаний з школи, він ніколи не сягав грішною думкою вище наймички або убогої панночки (М. Коцюбинський);

– Я виріс у маленькому міщанському містечку (Ю. Шовкопляс);

// Належний міщанину, міщанам.

Вже білі лелії можна знайти у кожному міщанському, та навіть у холопському садку (Леся Українка);

Міщанські двори тріщать від постояльців (О. Гончар);

// Такий, як у міщан, власт. міщанам.

[Єфросина:] Скиньте, мамо, оту міщанську хустку з ріжками та вберіться в чепчик (І. Нечуй-Левицький);

Будинок у Плачинди просторий, міщанський, на п'ять покоїв (М. Стельмах).

2. перен. Пройнятий духом міщанства (у 2 знач.); обивательський.

Нездорові родинні обставини, розлад між батьками, міщанський побут, надмірне потурання дитячим примхам негативно впливають на виховання дітей (з навч. літ.);

Традиційно міщанською улесливістю на людях замінюють [обивателі] сердечну теплоту взаємин (Іван Ле).