міщанський

МІЩА́НСЬКИЙ, а, е.

1. дорев. Прикм. до міщани́н (у 1 знач.).

Бідний вчитель, з убогої міщанської родини, вигнаний з школи, він ніколи не сягав грішною думкою вище наймички або убогої панночки (Коцюб., І, 1955, 405);

— Я виріс у маленькому міщанському містечку (Шовк., Інженери, 1956, 119);

// Належний міщанину, міщанам.

Вже білі лелії можна знайти у кожному міщанському, та навіть у холопському садку (Л. Укр., III, 1952, 490);

Міщанські двори тріщать від постояльців (Гончар, Таврія, 1952, 33);

// Такий, як у міщан, власт. міщанам.

[Єфросина:] Скиньте, мамо, оту міщанську хустку з ріжками та вберіться в чепчик (Н.-Лев., II, 1956, 479);

Будинок у Плачинди просторий, міщанський, на п’ять покоїв (Стельмах, І, 1962, 308).

2. перен. Пройнятий духом міщанства (у 2 знач.); обивательський.

Нездорові родинні обставини, розлад між батьками, міщанський побут, надмірне потурання дитячим примхам негативно впливають на виховання дітей (Іст. укр. літ., II, 1956, 220);

Традиційно міщанською улесливістю на людях замінюють [обивателі] сердечну теплоту взаємин (Ле, Міжгір’я, 1953, 14).