міщанство
МІЩА́НСТВО, а, с.
1. У дореволюційній Росії — соціальна група людей, що складалась з дрібних торгівців, ремісників, нижчих службовців і т. ін.
А міщанство, духовенство, — що для їх дворяни? Кожне дума про "равенство", Панібратство дране! (Черн., Поезії, 1949, 156);
// Збірн. до міщани́н.
Уподовж дороги гуля міщанство: дівчата у стрічках, у стьожках, молодиці у парчевих очіпках (Стор., І, 1957, 76);
— Я гадаю об’єднати козацьку старшину, магістрат, ремісників та міщанство — взагалі всі наші сили (Тулуб, Людолови, І, 1957, 131).
2. перен. Погляди й поведінка міщанина (у 2 знач.).
Вона не вибачить йому його ганьби, його міщанства. Треба було щось сказати, щось зробити… Але що? Він не знав (Коцюб., І, 1955, 405);
Література наша переслідує міщанство на широкому фронті — в ставленні до праці, і в ставленні до власності, і в розумінні краси і затишку (Талант.., 1958, 219).
Значення в інших словниках
- міщанство — міща́нство іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- міщанство — -а, с. 1》 У дореволюційній Росії – соціальна група людей, що складалася з дрібних торгівців, ремісників, нижчих службовців і т. ін. || Збірн. до міщанин. 2》 перен. Погляди й поведінка міщанина (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- міщанство — МІЩА́НСТВО, а, с. 1. У дореволюційній Росії – соціальна група людей, що складалася з дрібних торгівців, домовласників, ремісників, нижчих службовців і т. ін. А міщанство, духовенство, – Що для їх [них] дворяни?... Словник української мови у 20 томах
- міщанство — Міща́нство, -ва, -ву Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- міщанство — рос. мещанство суспільний стан, до якого у середньовіччі і в більш пізній час належало населення міст і містечок України. Основні сфери занять — ремесла, промисли, сільське господарство і торгівля. Визначалося суспільно-політичною активністю, зробило помітний вклад у культуру українського народу. Eкономічна енциклопедія
- міщанство — Міщанство, -ва с. Мѣщанство, мѣщане. Желех. Словник української мови Грінченка