1. Словник української мови Грінченка

навідувати

Навідувати, -дую, -єш

сов. в. навідати, -даю, -єш, гл.

1) Навѣщать, навѣстить; посѣщать, посѣтить, провѣдывать, провѣдать. Кого Бог любить, того й навідує. Ном. № 42.

2) Узнавать, узнать, гдѣ находится что-либо. Навідала кубелечко, де вутка несеться. Мет. 86. Ой на току, на току молотили хлопці, навідали куріпочку, накриту в коробці. Мил. 107.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. навідувати — наві́дувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. навідувати — -ую, -уєш, недок., навідати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Відвідувати, провідувати кого-, що-небудь. 2》 заст. Відшукувати, знаходити що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. навідувати — НАВІ́ДУВАТИ, ую, уєш, недок., НАВІ́ДАТИ, аю, аєш, док., кого – що. 1. Відвідувати, провідувати кого-, що-небудь, заходити до когось, кудись. Часто Христя під свято приходить до Мотрі побалакати, розважитись. Словник української мови у 20 томах
  4. навідувати — ВІДВІ́ДУВАТИ кого (бувати де-небудь, у когось, заходити до когось, куди-небудь, наносити візит), ПРОВІ́ДУВАТИ, НАВІ́ДУВАТИ, ПРИХО́ДИТИ до кого, БУВА́ТИ в кого, де, ХОДИ́ТИ, НАВІЩА́ТИ розм., ВІЗИТУВА́ТИ заст. Словник синонімів української мови
  5. навідувати — Наві́дувати, -дую, дуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. навідувати — НАВІ́ДУВАТИ, ую, уєш, недок., НАВІ́ДАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Відвідувати, провідувати кого-, що-небудь. Часто Христя під свято приходить до Мотрі побалакати, розважитись. Словник української мови в 11 томах