1. Словник української мови в 11 томах

навідувати

НАВІ́ДУВАТИ, ую, уєш, недок., НАВІ́ДАТИ, аю, аєш, док., перех.

1. Відвідувати, провідувати кого-, що-небудь.

Часто Христя під свято приходить до Мотрі побалакати, розважитись. Мотря й собі навідувала не вряди-годи Христю (Мирний, II, 1954, 217);

В коло обов’язків вихователя входило: ..бути присутнім на обіді й на вечері, навідувати спальні, влаштовувати бесіди й робити перевірку (Мик., II, 1957, 549);

Старий Перегуда вважав своїм обов’язком навідувати осиротілу Кухтину сім’ю, що без господаря лишилась (Іщук, Вер-бівчани, 1961, 55);

[Михайло:] А через те я повинен зараз вас покинуть, бо у мене є молода, і треба її навідать (К.-Карий, III, 1961, 30);

Він приймав у себе старого листоношу Федора Буренкіна, що навідав його з цілою юрбою внуків та внучок (Довж., Зач. Десна, 1957, 221);

*Образно. Там, далеко, на Вкраїні, Сяє сонечко ясне, Світить людям, та в чужині Не навідає мене (Граб., І, 1959, 90).

2. заст. Відшукувати, знаходити що-небудь.

Навідала [дівчина] кубелечко, де утка несеться (Чуб., V, 1874, 185).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. навідувати — наві́дувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. навідувати — -ую, -уєш, недок., навідати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Відвідувати, провідувати кого-, що-небудь. 2》 заст. Відшукувати, знаходити що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. навідувати — НАВІ́ДУВАТИ, ую, уєш, недок., НАВІ́ДАТИ, аю, аєш, док., кого – що. 1. Відвідувати, провідувати кого-, що-небудь, заходити до когось, кудись. Часто Христя під свято приходить до Мотрі побалакати, розважитись. Словник української мови у 20 томах
  4. навідувати — ВІДВІ́ДУВАТИ кого (бувати де-небудь, у когось, заходити до когось, куди-небудь, наносити візит), ПРОВІ́ДУВАТИ, НАВІ́ДУВАТИ, ПРИХО́ДИТИ до кого, БУВА́ТИ в кого, де, ХОДИ́ТИ, НАВІЩА́ТИ розм., ВІЗИТУВА́ТИ заст. Словник синонімів української мови
  5. навідувати — Наві́дувати, -дую, дуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. навідувати — Навідувати, -дую, -єш сов. в. навідати, -даю, -єш, гл. 1) Навѣщать, навѣстить; посѣщать, посѣтить, провѣдывать, провѣдать. Кого Бог любить, того й навідує. Ном. № 42. 2) Узнавать, узнать, гдѣ находится что-либо. Навідала кубелечко, де вутка несеться. Мет. Словник української мови Грінченка